Розділ 4

Алекс  Сентрокк критично роздивлявся викладачів університету Блекмор, гадки не маючи хто з цієї компанії міг би бути хранителем. Найбільш імовірним кандидатом йому здавався зверхній і самовпевнений Ніколас Блекк, котрий поводився як особа королівської крові і явно домінував над іншими. Та внутрішнє чуття підсказувало, що не варто поспішати з висновками. Інші ж викладачі не те що не викликали довіри, вони здавалися купою випадково зібраних на вулиці людей, що не сильно переймалися своєю місією в цьому закладі.
       На відміну від інших магічних університетів, де панував суворий порядок і субординація, тут царював хаос. Якимось дивом міністерство магії втратило контроль  над Університетом і він уже багато років розвивався самостійно і це, мабуть, було запорукою його престижності, кожен викладач не керувався загальноприйнятими методиками, а самостійно планував яким чином знайомити учнів з матеріалом. Міністерство не мало права звільняти чи назначати викладачів і взагалі будь-яким чином втручатися в учбовий процес. Це почалося за часів ректорства Мідаса і продовжилося коли прийшов Варіс Тарот. 
           Ректор постукав по столу закликаючи колег до тиші.

          — Шановні колеги, я зібрав вас тут, по дуже важливому приводу.

          — Ранувато ви нас зібрали, навчання тільки завтра починається, завжди ж в перший день занять загальні збори...—  невдоволено пробурмотів сивий дід в сірому балахоні з срібною пов'язкою на оці з дальнього краю столу.

         — Я зібрав вас з іншого приводу,— насупився ректор,— маю повідомити, що з нашим колегою, професором Ортелом, трапилося лихо, він загинув. В зв'язку з цим із міністерства до нас прибув новий викладач, знайомтесь це — Алекс Сентрокк.

           Алекс кивком голови привітався з присутніми. Сивий дід пробурмотів щось малорозбірливе про втручання міністерства, та його ніхто не слухав. Ректор по черзі почав знайомити Алекса з новими колегами. 
          — Я його знаю,— прошепотіла Марго Калло, нахилившись до Кароліни.

         — Звідки?— здивовано спитала Хеллфайр. Вона весь ранок підпирала голову рукою, бо та неймовірно боліла після учорашньої "дегустації" міцних напоїв, яку вони проводили разом з Марго.

          — Я якось спа... спілкувалалась з ним,— запнулась Калло.

         — З ким ти ще не "спілкувалась"?...— хихикнула Кароліна, за що одразу отримала штурхана від подруги. Вона кинула оцінюючий погляд на Алекса Сентрокка.

           — Я хоч з кимсь "спілкуюсь"...— прошепотіла у відповідь Марго.

          Кароліна штурхнула її у відповідь ногою під столом, Марго скрикнула і привернула увагу всіх присутніх. 
             — А це декан факультету Магії стихії  Кароліна Хеллфайр та викладач зіллєваріння Марго Калло, їм, як я бачу, знову весело,— трохи повисивши тон, промовив ректор.

            — Вчора було,— посміхнулася Кароліна, підперши голову рукою.

            — Вам краще припиняти ваші посиденьки с пані Калло, починається навчальний рік, це погано вплине на учбовий процес,— промовив ректор тоном, яким зазвичай розмовляють з неслухняними дітьми.

          — Сьогодні ж ще можна?— посміхнулась Кароліна,— і взагалі я свої обов'язки знаю, посиденьки ми влаштовуємо після відбою, студенти нас не бачать... вони взагалі не надто спостережливі. У мене все під контролем.

         Ректор невдоволено стис губи. Кароліна це помітила і покірно промовила:

          — Завтра сухий закон, обіцяю.

         Здалося ректора це задовольнило і він продовжив знайомити Алекса с викладачами.

        Калло с посмішкою прошепотіла подрузі на вухо:

          — Треба погукати Алекса сьогодні ввечері.

         Кароліна здивовано на неї зиркнула, піднявши брову.

         Представивши останнім Ніколаса Блекка ректор звернувся до всіх викладачів:

        — Декани факультетів, проведіть бесіди із своїми студентами про правила та порядки на території університету. Інші готуйтеся до завтрашнього дня. Всі вільні крім Хеллфайр і Блекка.

      Коли за останнім викладачем закрилися двері ректор повернувся до Кароліни і Ніколаса і, кивнувши на Алекса, що стояв біля вікна, промовив:

          — Алекс має надіслати звіт про обставини смерті Ортела. Ви учасники подій, тому доведеться ознайомити його з вашими "справами".

           — Нашими "справами"?— невдоволено повторив Блекк,— ви так говорите, ніби ми його вбили. 
          — Не власноруч, але ви причетні,— знизав плечима Варіс.

          — Я?— обурився Ніколас.

          — Він був твоїм другом, ти знав чим все може закінчитись...

       Поки вони сперечалися, Кароліна мовчки зацікавлено спостерігала за Алексом. Сентрокк відвернувся від вікна і нетерпляче промовив:

        — Давайте по порядку, що трапилося?

        — Ортелл хотів дізнатись що у підвалі, знайшов таємний хід і зміг туди проникнути, але не знав, що там серйозний багаторівневий магічний захист.  Наштовхнувся на моє охоронне закляття і вмер,— пояснила Кароліна, спостерігаючи за його реакцією.

       — Ваше закляття?— він здивувався.— Що ви там охороняєте?
       — Я нічого, тільки закляття поставила на декілька метрів коридору, далі — не моя справа. 
       — Всі знають, що ваше підземелля заборонене для відвідування місце, чи не могло те що там, стати причиною його смерті ?— обережно спитав Алекс у ректора.
       — Те що у підземеллі, не має до його смерті прямого відношення, тому закриємо цю тему,— нетерпляче промовив Блекк.— Як ви вже чули, Ортел був моїм другом, я використав Магію Смерті для пошуків тіла, тому що його давно ніхто не бачив. Смерть вказала, що він в підземеллі. Вирушивши туди, ми знайшли його на самому початку шляху.

        — Чи можу я побачити місце де він загинув?— Запитав Алекс, здогадуючись, якою буде відповідь.

        — Ні!— в один голос заперечили Кароліна та Блекк.