Розділ 2

     Вранці Клер знову зустрілася з Ріком і за сніданком він продовжив розповідати їй всі відомі йому таємниці Університету.

        — В цьому році, скоріше за все, в нас буде новий викладач по Магії Бою, кажуть місце викладача досі вільне,—промовив Рік жуючи якийсь хрусткий мучний виріб.      
         — Що ж трапилось з попереднім?— спитала Клер.

          — Він зник безвісти, його вже з місяць ніхто не бачив,—він трохи стишив голос і нахилився вперед,- Брат говорив мені, що навіть королівський слідчий приїжджав, але нічого не знайшов...

          — Мене трохи лякає це місце,— зітхнула Клер.

          — Тобі можна нічого не боятися, ти вважай, що невразлива,— посміхнувся Рік і кивнув на вхідні двері. Кароліна Хеллфайр заходила до їдальні разом з темноволосою дівчиною, котра щось розповідала активно жестикулюючи. Він простежив за ними поглядом:— це Марго Калло, викладає зіллєваріння, вони ніби кращі подруги. Мати була звичайною покоївкою, а батько один відомий чаклун. Не заміжня, але дуже хоче це виправити, казали вона навіть намагалася звабити ректора Тарона, але марно. Він взагалі мало чим цікавиться, найбільш таємничий тут, про нього мало що відомо, навіть пліток немає, а це дивно... А ось мій куратор,— він вказав на похмурого чоловіка, що щойно увійшов до залу.— Ніколас Блекк, магістр Темної магії. Один з найкращих в цій галузі чарів.

            Клер поглянула на кумира свого нового друга і відчула, як по її спині забігали мурахи. Від нього буквально несло темною енергією. Високий з чорним волоссям в чорному одязі з блідою шкірою і аристократичними рисами обличчя. Клер назвала б його дуже привабливим, якби він не лякав її до напівсмерті однією своєю присутністю. Хоча він навіть не глянув в їх сторону, на його спокійному серйозному обличчі застиг вираз невдоволення і зверхності, цей погляд був спрямований на Кароліну. 
Він повільно підійшов до її столика та щось промовив. Калло в його присутності зніяковіла і опустила погляд долу, а Хеллфайр лише втомлено зітхнула і, закотивши очі та піднявшись з-за столу, пішла з ним. Марго лише дивилася їм вслід нервово закусивши губу.

       Рік також уважно дивився куди вони пішли:

       — Ти вже поїла?— поспішно спитав він. Коли дівчина кивнула він різко піднявся:— Ходімо,— він схопив їі за руку і потягнув з їдальні.

      — Куди?— здивовано спитала Клер.

       — Хіба тобі не цікаво, що вони там затівають?— підмигнув він і продовжив їі вести.

       — Навряд це щось варте уваги...— засумнівалася Клер.

       — Повір, ці двоє терпіти один одного не можуть, дуже дивно, що вони йдуть кудись удвох... Ти бачила обличчя Калло? Це має бути щось особливе...

        — Може у них просто роман?— припустила Клер.

       Рік на мить зупинився, розмірковуючи наскільки ймовірний такий розвиток подій, і рішуче захитав головою:

         — Це неможливо. Пішли,— він знову взяв її за руку і повів вперед, намагаючись не втрачати із поля зору дивну пару.

        Клер зітхнула і вирішила не сперечатись. Раптом Рік зупинився і, відпустивши її руку, почав в змахувати руками в повітрі, роблячи якісь уявні фігури і промовляючи, ледь чутно, невідомі слова. Мить, і вони з Клер стали  майже повністю прозорими.

           — Не дарма я вивчив заклинання невидимості,— прошепотів він з посмішкою,— головне нічого не казати і вони нас не помітять. 
          Клер кивнула, здивовано дивлячись на свої руки. Рік жестом натякнув їй рухатись швидше.

           Хеллфайр та Блекк, здавалося нічого не помічали навкруги, вони про щось сперечалися, йдучи поспіхом по коридору. Наблизившись до них Клер і Рік змогли підслухати їх розмову.

          — Я впевнена, що твої підозри   безпідставні, він ніяк не міг туди потрапити,— твердо і безапеляційно промовила Кароліна.

         Блекк схопив її за лікоть і зупинивши повернув до себе, очі дівчини блиснути справжнім полум'ям і він швидко відпустив її руку. 
       — Але якщо, чисто теоретично, припустити що він туди потрапив?— спокійно спитав Блекк.

      — Тоді він вже давно мертвий,— холодно сказала Кароліна.

      — Твоя самовпевненість просто нестерпна, — сердито пробурмотів Блекк. Вони рушили вперед і магістр темної магії продовжив:— Я більше тижня наполягаю, що він десь в підземеллях, а ти вперто відмовляєшся нас туди провести, щоб просто переконатись, що я маю рацію.

       Кароліна знову зупинилась і кинула на нього злий погляд, здавалося, що ще трохи і вона почне кричати від люті:

        — Повторюю в сотий раз, він не міг непомітно туди потрапити без мого відома. Вхід лише один і я його контролюю.

         — А якщо не один?— не здавався Блекк.— Я знайшов в цього кабінеті плани університету, не знаю де він їх взяв, та раптом він знайшов таємний хід? Я призвав Темряву і використав Закляття магії Смерті декілька разів. Він там.

         — Як же мене бісить твоя впертість,— про шипіла Кароліна і мовчки пішла вгору по сходах.

         — Ти не маєш вибору, Кароліно, тобі доведеться відкрити нам вхід. Ректор прийняв мою сторону,- задоволено посміхаючись промовив Темний.

            Рік притримав Клер за руку зупинивши її і жестом поманив за собою. Він повів її в протилежному напрямку.

         — Чому ми не пішли слідом?— прошепотіла Клер. Вона й сама не помітила, як швидко захопилася, запропонованою Ріком, шпигунською грою.

          — Вони пішли до ректора, потім, скоріш за все підуть до підземелля. Там ми їх і почекаємо.— Хитро посміхнувся хлопець, він розчаклував їх і вони не поспішаючи йшли по коридору.— Я думаю, вони говорили про професора Ортела, що вів тут Магію Бою.

        — Той, що зник?— поточнила Клер.

        — Так, судячи з усього, справи зовсім кепські, якщо Блекку довелось використовувати закляття Смерті,— побачивши  по її обличчю, що вона не зрозуміла, що він має на увазі, він пояснив:—  Закляття Магії Смерті суворо заборонені майже в усіх королівствах, одиницям дозволено їх використовувати, Блекк один з таких магів. За допомогою закляття, він, очевидно, шукав тіло Ортела. Взагалі все дуже незрозуміло, чому доступ до підземелля є лише в однієї людини, і це зовсім не ректор? Що там приховує декан Хелфайр?