Глава 54

Два роки. Два роки тиші, яку я навчилася носити як найдорожчу прикрасу — холодну, важку, таку, що здавлює горло при кожному вдиху. Елізіум під владою мого чоловіка, Олдоса, став зразком спокою. Олдос був саме тим, кого я обрала замість «своїх богів» — передбачуваним, надійним, легітимним. Він став моїм королем, моїм супутником, який навчився не ставити зайвих питань про ту порожнечу, що оселилася в моїх очах після того, як Каспіан та Еріан розвернулися і пішли геть. Я отримала все, що планувала: трон Елізіуму, стабільність і життя без вічного страху згоріти або замерзти.

Ключі на моїх зап’ястях мовчали всі ці два роки. Після тієї жахливої ночі, коли вони вперше прошили мене відлунням чужої пристрасті, я вибудувала навколо своєї свідомості магічні щити такої сили, що навіть власні спогади про братів здавалися мені тьмяними ілюзіями. Я переконувала себе, що вони зникли в пітьмі історії. Що вони — лише примари, які ніколи не наважаться повернутися в мій ідеальний, вилизаний світ.

Але сьогодні Елізіум дихав інакше. Повітря було наелектризоване, наче перед великою грозою. Готувався Ювілейний Бал — десятиліття правління, яке ми мали святкувати з помпою, гідною імперії. І саме сьогодні вранці, коли я готувалася до примірки сукні, у мої покої без стуку увійшов Валєріус.

Його присутність завжди означала небезпеку. Цей чоловік, який роками плів інтриги за спинами королів, сьогодні виглядав занадто задоволеним.

— Валєріусе, ти забуваєш про етикет. Входити до покоїв королеви без запрошення — це зухвалість навіть для тебе, — я спокійно розгладжувала шовкову рукавичку, що надійно приховувала мої таємні знаки.

— Сьогодні етикет — це останнє, що має тебе хвилювати, Аланіс, — Валєріус зупинився біля вікна, кинувши на стіл два сувої з печатками, від вигляду яких моє серце пропустило удар.

— Твоє минуле вирішило повернутися. І воно зробило це з розмахом, якого Елізіум ще не бачив.

Я відчула, як під тканиною рукавичок почали пульсувати Ключі. Тихий, ледь відчутний гул, що нагадував рик звіра, який прокидається.

— Говори прямо, — відрізала я.

— На бал прибувають делегації, які Олдос не може ігнорувати. З півдня йде флот «Чорного Лорда» Тортуги. Він об’єднав вільні порти, і тепер наш дорогий король змушений просити його про дозвіл на торгівлю. А з півночі рухається ескорт Верховного Магістра Білої Вежі. Він оголосив про повну автономію своїх земель, і тепер ми купуємо магічні кристали за його ціною.

Каспіан. Еріан. Імена вибухнули в моїй голові, розбиваючи дворічний щит на дрібні друзки. Вони не просто вижили. Вони стали тими, перед ким Елізіум тепер змушений лебезити.

— Олдос знає, хто вони насправді? — мій голос здригнувся, але я вчасно взяла його під контроль.

— Твій чоловік бачить у них лише політичних партнерів, — Валєріус іронічно посміхнувся, підходячи ближче. Його погляд впився в мої руки.

— Він готується зустріти їх як союзників. Але я знаю правду, Аланіс. Я знаю, хто ці «принци», що виросли з твоїх покинутих коханців. І що найцікавіше... вони їдуть не одні.

Я затамувала подих. Ключі на зап’ястях запекли так, наче в них впорскували отруту.

— Лорд Тортуги веде за собою жінку, свою незмінну радницю. Кажуть, вона — єдина, хто має доступ до його кабінету і його душі. А Магістр Вежі прибуває зі своєю нареченою, донькою північного герцога. Вони створили ідеальні союзи, Аланіс. Вони знайшли те, чого ти не змогла їм дати — вірність без маніпуляцій.

Ревнощі, які я два роки намагалася втопити в державних справах, спалахнули з новою, нищівною силою. Це не були ревнощі дівчинки. Це була лють зрадженого божества. Я відчула запах полину та лаванди — ті самі аромати, що прошили мене два роки тому. Ті жінки. Вони були поруч із ними весь цей час. Вони торкалися їх, вони ділили з ними ліжко, вони допомагали їм будувати ці нові імперії. А я... я залишилася тут, з Олдосом, у цій золотій в’язниці, яку сама ж і збудувала.

— Вони вже в місті? — я підійшла до вікна, дивлячись на те, як золоті карети заповнюють площу перед палацом.

— Їхні екіпажі щойно перетнули головні ворота, — підтвердив Валєріус. — Олдос очіквав зузтрічі з ними  сьогодні ввечері, але вони відмовились, тому перша офіційна зустріч відбудеться  на балу. Він хоче влаштувати справжній тріумф дипломатії. Аланіс, я сподіваюся, ти зможеш тримати себе в руках. Нам потрібні ці угоди. Якщо ти зірвешся — Елізіум заплатить за це кров'ю.

Він вийшов, залишивши по собі запах інтриг та мого власного страху.

Я залишилася одна. Кожна секунда тепер відлунювала в моїх вухах як зворотний відлік до катастрофи. Два роки тому вони пішли, щоб не заважати моєму вибору. А сьогодні вони повертаються, щоб показати мені, наскільки нікчемним був цей вибір. Каспіан став господарем океанів. Еріан став богом магії. А я стала лише «королевою Олдоса».

Я підійшла до великого дзеркала. Моя краса була на піку — я виглядала як втілення самої влади, досконала скульптура з мармуру та шовку. Але під рукавичками палали зап’ястя. Ключі вібрували, відчуваючи наближення своїх господарів. Зв’язок, який я вважала мертвим, виявився лише замороженим у часі, і тепер він вибухав, наповнюючи моє тіло жаром і холодом одночасно.

— Ви повернулися... — прошепотіла я своєму відображенню.

— Ви збудували свої світи. Ви знайшли собі супутниць. Ви хочете, щоб я дивилася, як ви щасливі без мене?