Глава 13

Біле полум'я короля не просто гріло — воно випалювало кисень у Сховищі, перетворюючи розкішну залу на задушливу піч. Я відчувала, як кожна волосина на моєму тілі стає дибки, а шкіра, ще волога від пестощів братів, починає болісно стягуватися. Батько Каспіана та Еріана зробив крок уперед, і камінь під його ногами просто випарувався, залишаючи по собі чорні вирви.

— Посудина має бути чистою, щоб прийняти справжню силу, — його голос вібрував у моїх кістках.

— Ви, мої сини, забруднили її своєю слабкістю. Але вогонь очищує все.

Він підняв руку, і в центрі його долоні закрутилося маленьке, неймовірно яскраве сонце. Я знала: якщо він його випустить, від нас не залишиться навіть спогадів.

— Тільки спробуй, — проричав Каспіан.

Він не просто стояв поруч — він став моєю тінню. Його гаряча долоня лягла мені на талію, і я відчула, як він буквально вливає в мене залишки свого вогню. З іншого боку Еріан обхопив моє плече, його пальці впилися в мою шкіру, і крижана хвиля прокотилася моїм хребтом, врівноважуючи жар брата.

— Аланіс, — прошепотів Еріан мені на вухо, і в його голосі більше не було цинізму, лише відчайдушна рішучість.

— Не стримуй їх. Не намагайся розділити нас. Стань мостом.

Я закрила очі, дозволяючи собі розчинитися в них обох. Уявила, як вогонь Каспіана — дикий, нестримний, пристрасний — зустрічається з льодом Еріана — гострим, холодним, пронизливим. У місці їхнього зіткнення всередині мого живота народилося щось нове. Це не було ні холодом, ні теплом. Це була чиста, первісна пульсація Сховища.

Ключ, що вріс у мою руку, спалахнув фіолетовим світлом.

— Ви думаєте, що ваша нікчемна любов сильніша за мою волю? — король засміявся, і сонце в його руках вибухнуло потоком білого полум’я прямо в нас.

Час сповільнився. Я бачила, як стіна вогню наближається, як Каспіан виставляє щит, який миттєво починає тріскатися, як Еріан намагається заморозити саме повітря навколо нас. Вони вмирали заради мене. І в цей момент я зрозуміла: я більше не шпигунка. Я — серце цього хаосу.

— МОЄ! — вигукнула я, і цей крик був не моїм. Це кричала сама магія Елізіуму.

Я не відштовхнула атаку короля. Я її ввібрала. Біле полум’я врізалося в мій магічний щит і... потекло крізь мене, як вода крізь сито. Я стала провідником. Сила короля, змішуючись із магією братів у моєму тілі, перетворилася на таку неймовірну напругу, що я відчула, як моя душа ледь тримається в оболонці.

Моя понівечена сукня остаточно розлетілася на клапті світла. Я стояла перед королем — велична, небезпечна і абсолютно вільна. Сяйво, що виходило від мого тіла, змусило монарха прикрити очі рукою.

— Це неможливо... — прохрипів він, задкуючи.

— Жоден смертний не може витримати такий резонанс!

— Вона не смертна, батьку, — Каспіан підійшов до мене ззаду, обіймаючи за плечі, і я відчула, як його збудження змішується з тріумфом.

— Вона — наша королева.

Еріан опустився на одне коліно, але не з поваги до батька, а щоб припасти губами до моєї руки, яка стискала Ключ.

— Ти хотів розбити нас, — промовив він, дивлячись на короля з-під лоба.

— Але ти створив богиню, яка розіб’є тебе.

Я відчула, як Ключ у моїй долоні почав трансформуватися. Метал став рідким, він поповз по моїй руці, перетворюючись на витончений, сяючий клинок, що різав саму тканину простору. Я підняла його, направляючи вістря в груди короля.

— Твій час закінчився, старче, — мій голос звучав як грім у горах.

— Ти занадто довго тримав цей світ у страху. Тепер черга за пристрастю.

Я зробила випад. Це не був фізичний удар — це був спалах чистої енергії. Сховище здригнулося, кришталева фігура в центрі розкололася, і тисячі осколків злетіли в повітря, відбиваючи нашу перемогу. Король зник у спалаху світла, залишивши після себе лише жменьку золотого попелу.

Ми залишилися втрьох у повній тиші. Магія повільно згасала, залишаючи нас виснаженими, але живими. Я відчула, як коліна підкошуються, і відразу дві пари сильних рук підхопили мене.

Каспіан притиснув мене до своїх гарячих грудей, а Еріан опустив голову мені на плече, важко дихаючи. Ми були пов’язані тепер назавжди — не лише цією битвою, а й тим, що ми щойно зробили.

— Що тепер? — ледь чутно запитала я, відчуваючи, як приємна втома розливається тілом, а внизу живота все ще жевріє вогник нещодавньої близькості.

— Тепер ми забираємо те, що належить нам за правом, — прошепотів Каспіан, цілуючи мене в макушку.

— Весь світ, Аланіс.

— Але спочатку, — додав Еріан, піднімаючи очі, в яких більше не було холоду, — я хочу закінчити те, що ми почали в тунелях. Без свідків. Тільки ми втрьох і ця нова влада.

Я подивилася на них і зрозуміла: моя історія дійсно тільки починалася. І вона буде набагато гарячішою, ніж будь-яка легенда про королів.

                                                                            *   *   *

              Вітаю вас! Оновлення виходитимуть щодня, тому не загубіть цю історію серед інших -                           підпишиться на мене, додайте у бібліотеку і дайте знати сердечком❤️, що вона варта того.Дякую                                                                   Вам любі читачі))))