У кого кінець у інших початок

Аріє... - приголомшлено сказала Кріста.

 - Це просто неймовірно Арія.  Ці жахливі люди згоріли живцем, від їхніх речей не залишилося й попелу, а рослини та дерева, що росли навколо табору, навіть, ніби не відчули цієї спеки. Аріє, твій вогонь правда живий і він слухається тебе! Ти справжній дракон Аріє!  - щасоиво вигукнув Фенрар. На його обличчі зяяла радісна усмішка, ніби збулася його найзаповітніша мрія.

  Самій Арії було одночасно страшно і радісно, ​​від тієї сили могло знищитись все місто, і зараз вона може її контролювати, але все одно вона забрала десятки життів.

  - Я... Я не хотіла такого!  Вони ж були поганими так?  Вони ж заслуговували на таке, так?  - Арія у жаху хотіла виправдати свої дії.

  - Звичайно Арія ... ти молодець ... - Розгубленим голосом Кріста намагалася заспокоїти свою подругу.

  - Ідемо, Крісто, нам треба знайти виживших і закінчити їхні муки.  – покликав за собою Фенрар.

Фенрар і Кріста залишили Арію відпочивати недалеко від табору, приховану від чужого погляду. Вона повинна відновити свій дух і прийти до тями.

- Слухай, а ти знав, що вона того? - Обминаючи зруйнований табір Кріста запитала свого напарника про те, що сталося.

- Я, як дух полювання, відчував таку силу, але я не думав, що вона так скоро освоїть справжню драконову магію. Може, це мої слова так вплинули на її силу волі...

- А що означає справжня драконяча магія?

- Це сила драконів, тільки вони можуть робити такі речі, і то, не кожен.

- Фен, ти такий розумний... Від куди ти все це знаєш? І про драконів і силу волі. - захоплено запитала дівчинка.

- Ну, моє село наче єдине, хто вивчало і "приручило" цю нову силу духу. Тим паче я поглинув знання свого духа  а він теж знав не мало.

Проходячи повз спалені намети, обгорілих тіл, двом напарникам на очі попалася дивна конструкція. Вона виглядала як монолітний обеліск, тільки вкритий лускою дракона, проте сама верхівка була наче зрізана. Фенрар вирішив перевірити, що всередині парою легких стрибків він видерся по обеліску і заглянув усередину дивного монументу. Юнак чекав, що там буде все забито якимось матеріалом, проте всередині конструкція виявилася порожнистою, а в самому низу лежало велике яйце, розміром із колесо воза. Від яйця виходив червоний серпанок, а на самій шкаралупі були невеликі шипи.

- Гей, Крісто! Не знаєш жодного птаха, що відкладає здорові червоні яйця з шипами? - Крикнув Фенрар до подруги.

- Ні, такі взагалі бувають? - Дівчинка ніби відповіла на безглузде запитання.

- Ну, одне таке прямо тут. Але головне питання в іншому. Чому воно так захищене, що навіть могутня сила Арії не змогла зламати цю штуку. А мешканці цього табору, я вважаю, якраз теж охороняли це яйце.

– Але навіщо їм це?

Але не дочекавшись відповіді, Кріста почула жахливий гуркіт із неба, його ж почув і Фенрар. Подивившись у небо, обидві людини побачили величезну червону тінь, яка миттєво опустилася на землю. То був Червоний дракон Алаказай, брат Йолтора.

- Нікчемні смертні! Ви скористалися допомогою мого брата, щоб знищити всіх моїх прислужників і мою дитину? - Його голос був сповнений люті та зневаги.

- Ось не пощастило, це той дракон, про якого говорила Арія? - із сум'яттям запитала Кріста.

- Відповідайте мені, коли я запитую, інакше ваша смерть буде більш болісною, ніж я планував! – Алаказай уже кипів від люті.

- О, великий дракон! Ми лише жалюгідні смертні, що прийшли на дивне світло! Як бачиш, ніяких драконів тут немає, ми тут зовсім не до чого. - Фенрар намагався зіграти переляканого.

- Ви брешете, я відчуваю запах дракона... Ви явно причетні до знищення моїх слуг!

- Стривай, о великий драконе, ти ж наче самець, то звідки в тебе з'явилося дитя? – різко поставив не своєчасне запитання хлопець.

- Коли я став могутнішим за ваших героїв, я зустрів... Яка різниця, ви згорите в пекельних муках, смертні! - від цього запитання Алаказай розлютився не на жарт.

Дракон уже приготувався пихнути своїм полум'ям, як на нього, різко падає інший зелений дракон.

- Йолтор! - крикнула з-за кущів прийшовша в себе Арія. Її шия повністю стала лускатою, а на голові з'явилися маленькі ріжки.

- Аріє, ти ще занадто слабка, я затримаю свого брата, а ти, тікай ​​якнайдалі! – відповів той зелений дракон.

- Брате... Я знав, що ти причетний до цього! Це твоя дочка? Тоді ви згинете тут разом! Давно настав час стерти тебе з цього світу! - Червоний дракон став звиватися під вагою свого брата і зрештою змахнувши крилами, піднявся в повітря з противником на спині і почалася повітряна зверина битва. У польоті дракони дряпали своїми здоровими пазурами один одному груди та обличчя, кусали шиї та крила, щоб скинути опонента на землю. Ця повітряна битва тривала досить довго, щоб смертні змогли втекти, проте ті так не вчинили. Друзі разом вирішили допомогти своєму рятівнику, адже вони розуміли, що самотужки Йолтор загине, і тоді такого шансу вдарити зі спини не буде.

Згрупувавшись, Кріста вирішила наслідувати пораду Фенрара і випробувала свій лазерний промінь, але на жаль, він не був досить потужним, щоб хоча б подряпати міцну луску дракона.

- Пані, я не послухався вашого наказу і прийшов на допомогу вам. - почулося зі спини дівчини.

- Рідріх? Чим ти допоможеш? Ти просто примара! - безрадісно Кріста зустріла свого слугу.

- Пані, я розумію свою провину і прошу спокутування. Я знаю, ви зможете посилити свою здатність... Ви повинні прийняти мою душу... - Смиренно промовив Рідріх.

- Крісто, це наш шанс, поглинь цього духа і тоді ти зможеш послабити того червоного!  Забери всю силу примари! - почав тиснути Фенрар.

- Крісто, Йолтор впорається, ми просто повинні відволікати його брата. Ми не повинні вбивати друзів, щоб дати зайву допомогу. Я вірю в Йолтора, і ви повинні це зробити. - протестує словам хлопця Арія.

- Не хвилюйтеся, юна Аріє. Я зіллюсь із душею пані, і стану її силою та волею. Все моє життя було прожите заради себе, я загинув, бо хотів тільки для себе. Я взявся за завдання, після виконання якого мене мали підвищити в ордені. Я не взяв нікого на допомогу, бо боявся, що вони захоплять усю славу собі. Я повний егоїст. Ми з пані уклали контракт, вона дала мені можливість пожертвувати заради когось, а я віддав лише дещицю своєї сили. Якщо я віддамся повністю, то зможу допомогти вам вижити. - сказав свою промову лицар.