8 Розділ: Розмова, що надихає

На наступний день вранці Єва вирішила зателефонувати мамі, на її подив зв'язок ловив і почулись гудки.

— Привіт, доню, — почувся голос з трубки. — Як ти провела вчорашній день? Сподобалося?

— Привіт, мам, все пройшло чудово! Ми з міс Грейс весь день провели на торговому острові. Я багато чого побачила і спробувала нового. Це був неймовірний досвід.

— Ого, Аріана мені колись про нього розповідала. Що саме ти побачила? Які враження?

— Ну, це величезний острів, де все просто кипить життям! Там не тільки магічні торговці, але й чимало людей з різних островів, які продають неймовірні речі. Я побачила такі артефакти, про які навіть не чула раніше. І дуже смачні страви спробувала, деякі з них були настільки екзотичні, що навіть міс Грейс здивувалася.

— Звучить неймовірно! Я навіть уявити не можу, як це все виглядало. А що ти купила?

— Я не купувала нічого конкретного, тільки декілька дрібниць, просто все роздивлялася і намагалася запам’ятати, що саме може бути корисним. Міс Грейс багато чого мені пояснила, навіть показала кілька цікавих закутків на острові, де продаються магічні компоненти для чаклунів. Я просто не могла натішитись.

— Я рада, що ти отримала так багато вражень. І міс Грейс допомогла тобі краще зрозуміти цей світ?

— Так, дуже! Вона розповідала про різні магічні техніки та пояснила, як вони використовуються в різних академіях. Але, чесно кажучи, мені все ще трохи важко зрозуміти, що саме мене чекає.

— Це нормально, доню. Ти тільки почала свій шлях, і я певна, що все стане на свої місця з часом. Аріана обов'язково все пояснить. Я навіть трохи переживаю, що для тебе це все таке велике.

— Не переживай, мам, я впораюсь. Це все неймовірно цікаво, навіть якщо інколи складно.

— Добре, головне — не поспішати і дозволити собі вивчати все крок за кроком. А ти в порядку? Як почуваєшся?

— Так, все добре. Просто час від часу думаю про все, що відбувається. Але міс Грейс і ти дуже підтримуєте мене.

— Мені це дуже важливо чути. А тепер відпочивай, люба. Якщо щось буде потрібно, не вагайся, зв’яжись зі мною.

— Обов'язково, мам, дякую! Я тебе люблю.

— І я тебе люблю, доню. На все добре.

Після короткої паузи Єва поклала трубку і відчула, як знову наповнилася спокоєм. Але не встигла вона відволіктись, як почула стукіт у кімнату. Єва підняла погляд і побачила, як двері тихо відчинилися. В поріг увійшла Аріана Грейс, її постава була рівною і впевненою, як завжди. Вона не поспішала, ніби кожен її рух був продуманий, кожен крок — частина великої картини, в яку Єва лише починала занурюватися.

Суворі сірі очі Аріани поглянули на неї з такою глибиною, що Єва відчула, ніби за ними ховається ціла історія, багатша за будь-які слова. Вона стояла на порозі, ніби врата нового світу, і лише мовчки вітала її поглядом.

— Готова до пригоди? — Легкий усміхнувся її рот, хоч в голосі все одно звучала серйозність і рішучість. Вона тримала в руках довгу тканину, яка немов із магічного матеріалу мерехтіла на світлі, додавши ще більше містичної аури до її постаті.

Єва відчула тремтіння в серці, але швидко зібралася. Це була її можливість стати частиною чогось великого, і навіть якщо зараз вона була не зовсім готова, страх і сумніви поступово відступали.

— Так, я готова, — відповіла вона, намагаючись, щоб її голос звучав твердо.

Аріана кивнула і зробила крок вперед, ніби підтверджуючи її рішення. Вона була не просто жінкою, вона була тим, хто вів Єву вперед, у цей новий світ, що відкривав перед нею нові можливості.

— Тоді збирайся і не питай куди це сюрприз.

— Стійте! — Єва помітила, що її думки все ще були затьмарені відсутністю Теї. В день її приїзду вони спілкувались так багато, і хоча це було не довго, вона відчула, що між ними вже виникла певна зв'язок. Єва не могла не поцікавитись, де зараз Тея.

— А де Тея? Я її не бачила учора, — спитала вона, намагаючись, щоб її голос не прозвучав занадто зацікавленим.

Аріана, яка саме поправляла свою мантію, повернулася до неї з м'яким поглядом і, трохи помовчавши, відповіла:

— Вона повернулась додому. Їй потрібно підготуватися до навчального року.

Єва кивнула, але відчуття порожнечі не покидало її. Вона приховала своє засмучення за спокійним виразом обличчя, але всередині їй було трохи прикро. Надавня зустріч з Тєю була для неї чимось новим і цікавим, і вона вже почала уявляти, що ця знайомість може стати важливою частиною її нового життя.

— Зрозуміло, — сказала вона, трохи знизивши голос, щоб не видати своїх емоцій. Але, навіть намагаючись виглядати байдужою, серце Єви боліло від того, що не зможе побачити Тею найближчим часом.

Аріана, здається, помітила цю дрібну зміну в настрої Єви, але вирішила не наголошувати на цьому. Вона просто посміхнулася, а потім пішла із кімнати.

***

День був ясним і сонячним, Аріана вирішила провести для Єви урок верхової їзди, який мав стати для неї важливим кроком у відкритті нового світу. Вони вийшли на великий простір конюшні, де вже чекали кілька величезних і вишуканих коней. Єва відчула, як її серце затріпотіло від хвилювання, побачивши їх — міцні, благородні тварини, які дивилися на неї з розумінням та спокоєм. Це був абсолютно новий досвід для дівчини, і все навколо видавалося таким захоплюючим і водночас незвичним.

— Не хвилюйся, — сказала Аріана, помітивши, як Єва вдивляється в коней, і лагідно поклала руку їй на плече. — Ти швидко навчишся. Це чудовий спосіб відчути себе вільною. Ти побачиш, як це важливо для твого розвитку.

Єва глибоко вдихнула, намагаючись заспокоїти свої емоції. Вона вирушила до одного з коней, якому Аріана допомогла піднятися в сідло. Перший дотик до шкіри тварини був для неї трішки незвичним, але дуже швидко вона почала відчувати, як кінь почав рухатись під нею. Спочатку кожен рух здавався надто різким, але Єва швидко підлаштувала своє тіло під ритм коня. Її розум був переповнений новими відчуттями, але в той самий час все було так захоплююче.