3 Розділ: Відкриття минулого

Коли годинник пробив сьому, Єва прокинулась від незвичного спокою. Вона повільно піднялася з ліжка і, потираючи очі, вирушила до кухні. В кімнатах ще було тихо, а навколо панував ранковий туман. На кухні її чекала Ірина, яка стояла біля плити й готувала сніданок. Жінка виглядала втомленою, але її обличчя залишалося спокійним і невимушеним. Єва помітила, що Ірина не спала цілу ніч, і зрозуміла, що вона теж переживала події, що відбулися.

— Доброго ранку. Ти вже прокинулася? — запитала Ірина з легким усміхом, проте вона була явно виснажена.

— Так, я не могла більше спати. Що ти готуєш? — відповіла Єва, спостерігаючи, як її тітка піклується про сніданок.

— О, просто омлет, нічого особливого, — сказала Ірина, але в її голосі звучала певна втома. — Пробач, що навалила на тебе так багато за одну ніч. Я розумію, що це було важко.

Єва відчула, як серце стискається від тих слів. Вона знала, що її тітка переживала не менше, ніж сама Єва, але цей спогад про магію, про її справжнє походження і навіть про те, що її мати була хранителькою, і все це звучало так нереально. Вона усміхнулась, щоб не показати своєму обличчі переживання.

— Все гаразд, — сказала вона, відчуваючи себе трохи краще. — Якщо б не ти, я б і не дізналася цього так рано. І, чесно кажучи, добре, що я це знаю, хоча й усе ще не зовсім розумію, що це означає.

Ірина тихо посміхнулась і поставила омлет на стіл.

— Сподіваюся, що з часом ти зрозумієш. І, до речі, сьогодні ввечері приїде міс Грейс. Вона знає набагато більше за мене і зможе дати тобі чіткіше уявлення про те, що тобі належить далі, — пояснила Ірина.

— Аріана Грейс? Мам, ми говоримо про одну й ту саму жінку? — здивувалась Єва. У її голосі з’явився легкий гумор, коли вона подумала про знайому фігуру, яка завжди здавалася їй суворою, але добродушною.

Ірина кивнула головою.

— Так, про одну. Вона була директоркою школи чаклунів, де навчалась твоя мати, і тепер вона має для тебе дуже важливу інформацію. Можливо, ти зможеш дізнатися більше про свій шлях і роль у цьому світі.

Єва відчула певне збудження, навіть при тому, що її думки були перевантажені всім, що вона дізналась вчора. Вона давно чула ім’я міс Грейс, але лише зараз воно звучало з таким серйозним підтекстом. Ірина, очевидно, переживала і для неї, й для Єви.

— Я знаю, що це багато для одного разу, але розмови з міс Грейс допоможуть нам зрозуміти більше. Ти готова до цього? — запитала Ірина, турбуючись за свою племінницю.

— Так, — відповіла Єва, намагаючись бути впевненою, хоча всередині почуття тривоги не покидали її.

Цього вечора Єва знову зібралася святкувати свій день народження, хоча серце її було переповнене сумнівами і неспокоєм. Вхідні двері відчинилися, і в кімнату увійшла жінка, яку Єва бачила безліч разів, але лише зараз змогла помітити справжню велич цієї особистості.

Аріана Грейс була літньою жінкою з темним фарбованим волоссям, яке виглядало зовсім незвично для її віку. її суворі сірі очі, які здавалося, були ледве помітні серед зморшок, світилися добротою та внутрішньою силою. Єва навіть на мить забула, чому саме цієї жінки вона так боялася, і чому вона завжди була для неї якоюсь тінню, що висіла в повітрі.

— Вітаю тебе, Єво, — сказала вона, увійшовши до кімнати і поглянувши на дівчину з теплотою, яку вона не очікувала від такої суворої фігури.

Весь вечір був переповнений подарунками та розмовами. Єва відчувала себе в оточенні людей, але кожен момент все більше і більше заглиблював її думки у той новий світ, який вона тільки-но почала розуміти. Увечері, коли гості покинули їхній дім, залишились лише три жінки: Єва, Ірина та Аріана.

Тиша у вітальні була важкою. Всі троє мовчали, не наважуючись розпочати серйозну розмову. Минуло пів години, і, нарешті, Аріана порушила тишу.

— Я думала про цю розмову останні п’ятнадцять років, — почала вона тихим голосом. — І тепер, коли нарешті прийшов час поговорити, я навіть не знаю, з чого почати.

Єва уважно слухала. Вона відчувала, що ця розмова змінить усе.

— Я хочу почати з твоєї родини, — сказала Аріана, поглядаючи на Єву. — Ти знаєш, що твоя мати була хранителькою, але, можливо, ти не розумієш, хто твій батько.

Єва здивовано підняла брови.

— Твій батько — один з найсильніших магів у світі, один з найбільш впливових людей у парламенті. Він належить до однієї з п’яти найбагатших родин. Але попри свою владу, він завжди залишався добрим і чесним чоловіком. Ці роки без тебе йому також принесли сильну біль. Він чекає тебе і готовий повернутися до тебе, коли настане час, — сказала Аріана, дивлячись на дівчину з глибокою співчутливістю.

— А мої брати? — запитала Єва.

— Вони надзвичайно розумні, але теж трохи проказники. Один з них старший за тебе на два роки, інший на чотири, і він вже закінчує школу магії. Школи магії бувають різні: одна для чаклунів, одна для фей, одна для шинобі. Вони мають назви: академія Мегіум, Кристалічна академія і Тіньво академія. Артефакт вибирає в яку із них ти підеш, але оскільки ти станеш хранителькою, це буде лише формальність. — Міс Грейс зупинилась, згадавши щось важливе. — І якщо ти не хочеш цього шляху, ти завжди можеш відмовитись.

Ці слова залишили Єву з величезним вибором і почуттям невизначеності, що висіло у повітрі.

Того вечора, попрощавшись із гостею, вони залишилися в тиші. Єва розуміла, що її життя змінилося назавжди.