1 Розділ: П'ятнадцять років потому

Пройшло 15 років. Дівчина на ім’я Єва Євдокимова, яка мала красиве, довге, пряме чорне волосся, ішла зі своїм другом Іллею Ткаченком. У нього було біляве хвилясте волосся, яке стирчало у різні боки. Вони поверталися зі школи додому до Єви.

— Слухай, Єво, скільки отримала за самостійну з хімії?

— Як завжди, сім. Хоча я зрозуміла тему і розраховувала на десятку, ну хоча б на дев’ятку, — похмуро відповіла дівчина. — Інколи мені здається, що Галина Степанівна спеціально занижує мені оцінки.

— Ех, Єво, Єво, у мене взагалі три. Якби ця "відьма" поставила мені сім, я б їй руки й ноги цілував, — з усмішкою відповів хлопець.

— Ти не розумієш, це справа принципу. Я вже два роки, відколи ця "відьма" прийшла до школи, не отримую нічого вище за вісім, скільки б не старалася, — сумно мовила дівчина.

— Не журись. Сьогодні двадцять друге квітня, а завтра твій день народження! Святкуватимемо, — усміхнувся хлопець, демонструючи ямочку на щоці. — Я вже купив подарунок і навіть упакував!

Єва теж усміхнулася.

— Якось вилетіло з голови, що мені вже завтра шістнадцять! Тебе дожену.

— Доженеш, в віці але не в зрості. Ти завжди будеш коротункою.

— Це не я коротка, а ти занадто довгий!

За розмовою друзі й не помітили, як дійшли до багатоповерхівки. Вони зайшли до під’їзду, привіталися з Галиною Петрівною (консьєржка будинку, старенька жінка з добрим характером, багатьма зморшками на обличчі та карими очима) і пішли до ліфта. Натиснувши кнопку на четвертий поверх, поїхали нагору.

Увійшовши до квартири, їм назустріч у коридор вийшла світловолоса 45-річна жінка, одягнена у фартух, із кухонним рушником у руках.

— Нарешті прийшли! Проходьте, діти, я щойно закінчила готувати борщ.

— Привіт, мам, — привіталася Єва. — Ми зараз помиємо руки і прийдемо. Я так зголодніла!

— Доброго дня, тьотю Іро, — привітався Ілля.

— Давайте швидше, а то борщ захолоне, — усміхнулася Іра.

***

За обідом Ірина розпочала розмову.

— Як пройшов день? Як справи в школі? — запитала вона.

— Все як завжди, от зараз поїмо і підемо на тренування з фехтування, — відповіла Єва.

— Зараз тільки четверта година дня, раніше ви йшли о шостій. Не зарано? — здивувалась жінка.

— Оскільки скоро розпочнуться змагання, тренування стали більш інтенсивними, — відповів Ілля.

— Зрозуміло, ми з твоєю мамою будемо чекати від вас нових медалей, — усміхнулась Іра.

— Ну це само собою зрозуміло, — трохи зухвало мовив Ілля.

— Ти не зазнавайся, а то, як того разу, в суху Миколі програєш.

— То було лише через те, що я застудився і не міг нормально думати, — обурено сказав Ткач.

***

Після тренуваня о 21:00 Єве вернулась додому.

— Мам я прийшла — Сказала вона.

— Я на кухні, — почувся голос матері — у нас гості іди сюда.

Єва розміреним шагом увійшла у кухню оздоблену у сучасному стилі. За кухоним столом сиділи дві жінки пючи чай із смаколиками.

— Доброго вечора міс Грейс, давно я вас не бачила, — З усмішкою привіталась дівчина.

— Привіт Єво, і справді давно близько року так? — Також з усмішкою відповіла Аріана Грейс.

— Іди мий руки і будем вечерати, — З усмішкою і леди помітною напружиностю мовила Ірина.

Коли Єва вийшла з кімнати жінки продовжили розмову.

— Ось їй вже через три години шіснадцять а я дось памятаю як п'ятнадцять років тому, ти немавлям її сюда привезла.

— Так, ось вже час її взнати правду і вибрати дорогу якою вана піде, в парламенті досі спорят чи зможе вона з цим впоратись.

— Чим бистріш цей час наближається тим більше я не хочу її відпускати.

У кімнату увійшла дівчина.

— Я все, що у нас на вечеру?

— М'ясний періг і салат. — Відповіла мати Єва.

Єва сіла із жінками та почала з ними вечерати.

— Ти ходила на тренуваня? Як все пройшло? — Запитала Аріана.

— Так, я саме вернулась з тренувань. У мене все добре але одна дівчина вивехнула руку, через це тепер нам потрібни вибирати ще одного учасника який пїде з нами, — Відповіла вона.

— Як рука дівчини? З нею все добре? — Занепокоїлась мати.

— Не хвилюйся мам, з нею усе добре приблизно за пів місяця рука заживе повністю. — Заспокоїла Єва жінку.

Вони ще поговорили, та зрештою Аріана попрощалась із ними та пішла. Єва та Ірина обговорили як пройшов їхній день, та побажавши одна одній солоткий снів лягли спати.