Глава 14

— Що стихійнику робити в пошуковій групі агентів ОМС? Це через сьогоднішній інцидент? — подібне до сьогодні не практикували, тому я здивовано запитала брата. 

Темних відправляти на різного рівня завдання не було шкода. Їх можливість черпати енергію з темного джерела завжди хотіли приборкати,  а коли зрозуміли, що не вдасться - вигадали ідеальне рішення позбутися нечисті, а разом з нею і темних магів.

Але світлих ніколи не було в тих командах. Вони всі служили на благо Кальдонії в більш безпечних місцях. 

— Злочинець діє не один. ОМС підозрює, що йому допомагає хтось з світлих. Він вбиває не лише простих смертних, а й світлих магинь, однак…

— Темних не чіпає? — здогадалась я, на що брат лише кивнув. — Але я й досі не можу зрозуміти до чого тут  ти? Хіба в ОМС немає вільного стихійника чи якогось іншого мага? Ти ж ніби відійшов від цих справ з моменту, як зайняв пост голови батьківської компанії.

— Саме тому, що я Опал мене й запросили, — похитав головою брат. 

Я, правду кажучи, не цікавилась діяльністю агентів об’єднаної магічної спільноти, однак знала, що приєднуючись до них, маг стає залежним. Не важливо працює він безпосередньо в об’єднанні чи ні. Коли викликають на місію - маг зобов’язаний з’явитись. 

Але Симон… Всі знали про його дружину і те як важко дівчині давалась ця вагітність. Він був сильним, але невже в ОМС настільки критична ситуація, що вони вирішили звернутись до мого брата?

З кожним днем я, здається, прозріваю все більше від того, який хаос крутиться  навколо мене.

— Чому тобі ти? Я теж з родини Опал.

— Ти жінка, — промовив Симон з важким видихом. — До того ж не пройшла ще ініціацію, а значить, що твої сили досі не стабільні. Вони не стали б ризикувати вигідною партією…

Я обурено пискнула. Хотілось насипати блискавок йому на голову, одне лише мене зупиняло, що він був в моєму будинку,  а псувати інтер’єр задля задоволення секундного бажання довести брату, що він та ця клята магічна спільнота помиляється - того не вартувало.  

Для того, щоб бути сильною мені не потрібен чоловік. Є безліч способів підтримувати рівновагу й без нього. Один з таких я й планувала використати. Але хіба поясниш це зарозумілому чоловікові? А особливо коли тим самим зарозумілим чоловіком є мій брат.

— Симоне, я маю велике терпіння, але краще тобі подалі триматись від питань, які стосуються мого особистого життя, — процідила,  відчуваючи, як нетерпляче в мене поколювали руки. 

Я незадоволено підібгала губи, розчаровуючись в почутому. Сотні років еволюції пройшли дарма. Ці маги й досі не навчились рівності. А брат сьогодні не прийшов спитати як я, він прийшов показати, що в нашій родині саме він старший.  

— А я наполегливо раджу тобі триматись подалі від Вінсента Шторма.  Я розумію, що він мрія багатьох дівчат у Кальдонії, однак ти ж завжди була тією, котра не йшла за стадом. Нехай і спілкування з ним не стане вийнятком…

Вперше Симон не намагався натиснути чи зманіпулювати, а просив. Це збивало з пантелику, враховуючи його слова, сказані раніше.

 Я відвернулась від нього, знову прикушуючи палець. Його настрій змінювався так швидко, як погода на вулиці. Але я бачила, що він це робив ненавмисно. Просто ми виросли, а навчитись контактувати як дорослі люди, забуваючи про власні змагання один з одним - не вийшло. 

Погоджуватись з його проханням не хотілось. До того ж ми зі Штормом уклали контракт, розірвати котрий було майже неможливим, якщо звісно один з нас не перестане дихати, тільки в такому випадку він анулюється. Вінсент і тут перестарався з безпечністю. Проте брату таких подробиць не варто було знати. 

— Яке відношення мають мої стосунки зі Штормом до маніяка? Ти його підозрюєш чи що? — Симон завжди з упередженням ставився до темних магів, а з того часу, як один з них став причиною смерті нашого батька, взагалі зневажав їх. 

— То у вас уже стосунки? — брат підняв лише одну брову догори, а потім сердито глянув на Тревора, певно сердився, що той йому нічого не доповів.

— А чому ти так дивуєшся? — спокійно поцікавилась, знизавши плечима. —  Я ж казала тобі, що ми будемо на щорічному балу об’єднаної магічної спільноти. Чи ти думав я просто до дверей його проведу, а сама додому повернусь? Чи сьогоднішнє наше побачення не наштовхнуло тебе на правильні думки. Ми зустрічаємось, і варто тобі це прийняти. 

Фу-у-у-х, чи думала я, приймаючи пропозицію Шторма, що воюватиму з родиною в ході виконання своєї роботи? Точно ні. Чи думала, що наша співпраця коштуватиме мені сьогоднішніх нервів? Авжеж ні. 

Але, якби я не погодилась співпрацювати зі Штормом, то сама себе б з’їла. Втратити хорошого клієнта через власні упередження? Це вже ні.

Та й моя інтуїція підказувала мені, що я все зробила правильно. А їй я звикла довіряти. 

— Я просто хвилююсь, — насторожено мовив Симон, він не покидав можливості переконати мене. Я бачила це в тій рішучості, яку брат мені демонстрував.

— Слухай, тобі додому не треба? Ліві ж сама, хіба годиться порядному сім’янину залишати вагітну дружину одну в будинку?

— Ліві розуміє, що в мене справи, — судячи з тону, Симона мені вигнати вдасться не швидко. Терпіти присутність брата після шаленого дня хотілось найменше.