Глава 13

Вінсент мусив повернутися в офіс з іншими агентами безпеки об’єднаної магічної спільноти, а мені запропонував поїхати в його будинок, аргументуючи це тим, що його особняк захищений краще ніж моя квартира. Однак погоджуватись на його пропозицію я не стала. Викликавши Тревора, я, ігноруючи незадоволені погляди темного мага, відправилась додому. Туди, де почувалась найбільш захищено, туди де я могла побути сама та осмислити те, що відбулось.

Видно було, що Тревор злякався мого дзвінка. А коли побачив Шторма поруч зі мною, то й зовсім змінився в обличчі.

— Зв’язок з темними не приносить нічого доброго, — прошипів він, як тільки переконався,  що агенти розігнали натовп. Залишились лише свої, як назвав їх Вінсент. — Що з дівчиною?

— Поки жива, — важко промовив Шторм, ігноруючи пряме звинувачення. — Але стан тяжкий. Наші цілителі запевнили, що якщо їй вдасться пережити цю ніч, то вона виживе…

Ці слова відлунням звучали в моїй голові. Навіть вдома я не могла скинути з себе ціпке почуття, яке росло в моєму тілі з шаленою швидкістю.  Я навіть не відчула, коли Тревор накинув на мене плед, аби хоч якось зігріти. Та я тремтіла не від холоду, скоріше від страху…

Я завжди росла ніби в материній оранжереї. За мною доглядали як за квіткою. Батько ніколи не приносив роботу додому, тому я не знала, що таке горе, до моменту поки його не стало. 

А тепер ця дівчина. Так підозріло… Так лячно…

— Вона  схожа на мене, Треворе? — розгублено промовила. — Вінсент сказав, що… Вона моя копія.

Чоловік встромив мені в руки кухлятко з заспокійливим відваром, однак я сумніваюсь, що він зможе мені допомогти, поки в мене перед очима була понівечена невинна дівчина. 

— Важко сказати,  —  знизав плечима чоловік, важко зітхаючи поруч зі мною. — З того, що я бачив, а точніше намагався розглянути, то сказати конкретно не можу. Ти як? Сильно злякалась?

—  Скоріше мене здивувало те не, що я побачила, а реакція людей, — я піднесла руки до рота, прикушуючи один палець. Дурна звичка, та позбавлятись від неї я не намірена. — Вони знімали нас з Штормом. Дівчина їх не хвилювала. 

Я прокручувала у голові сотні разів одну і ту ж саму картину. А перед очима лише білі спалахи, котрі не зупинялися і всі камери направлені лише на нас. 

—  Наш перший вихід у світ й дійсно обговорюватиме уся Кальдонія, — я судомно гиготнула, видаючи свою нервозність, а потім закинула голову догори, набираючи в легені повітря. —  Щоправда, Шторм трохи прогадав. Це ж треба, невже цей маніяк насправді існує?

Гучний стукіт у двері перервав нашу з Тревором розмову. Чи її  все ж варто було назвати моїм монологом?

— Невже Вінсент так швидко впорався з усім бюрократизмом ОМС? —  пробурмотіла, підіймаючись з дивану, однак слова Тревора змусили мене сумніватись у своїй здогадці.

—  Не думаю, що не Шторм, Солія…

—  Відчиняй,— голосом брата кричав незваний гість по той бік дверей.

— Ти сказав йому? — біля самого одвірка, повернулась до чоловіка, а сама тим часом не глядячи, відчинила двері. Тревор лише стенав плечима, мовляв, він нічого не міг вдіяти.

—  І я йому за це вдячний, — суворо мовив брат, штовхаючи мене в середину поки сам безцеремонно заходив в будинок. —  Ти сама ніколи б мені не розповіла про свої проблеми. Дяка творцю, що хоч одна свідома та відповідальна людина знаходиться поруч з тобою. 

Розтріпане волосся, плащ розстібнутий, накинутий на плечі ніби ганчірка бовтався позаду Симона. Сам він зараз більше був схожий на божевільного ніж на благородного світлого мага. 

—  О, ну так, бо мене ж у списку свідомих та відповідальних немає.

Брат чомусь оглядав мій дім з такою пильністю, ніби кривдник тієї дівчини затаївся десь поруч і він неодмінно мав його побачити. Я не стала його зупиняти. Добре, що хоч сам приїхав, а не тягнув з собою вагітну дружину.

— Ну що, раз всі в зборі, то я можу сказати? — складаючи руки на грудях, мовила я. — Зі мною все добре. Я жива та здорова і зовсім неушкоджена. Вам не треба няньчитись зі мною. На тебе, Треворе чекає сім’я, та й твій робочий час уже давно завершився. А ти Симоне, навіть не думай читати мені нотації…

Я знала брата як облупленого. Знала, що як тільки я закрию свого рота, він відкриє свій. І той потік повчань був для мене неосяжний сьогодні. Моралізатор з нього вийшов високоякісний. Я ж бо після важкого вечора хотіла просто відпочити та забути все, що відбулось ніби страшний сон.

—  Я не збирався тобі нічого читати, — мов кулька здувся Симон, хоча я бачила, що він хотів зі мною посперечатись, точніше був на це налаштований.

— Прекрасно, — змахнула руками. — Тоді я можу сподіватись на те, що мені сьогодні зроблять знижку  і нарешті відпустять відпочити?

Чоловіки переглянулись між собою, що не залишилось для мене непоміченим. Те, що Тревор час від часу доповідає Симону про мої справи не було для мене новиною, адже зазвичай всі новини, котрі доходять до брата ретельно мною фільтруються, однак, спостерігаючи за ними зараз, я на мить засумнівалась, а чи дійсно воно так.

 А чи й справді контроль потоку  інформації саме в моїх руках?

— Кажи, — здалась я, присідаючи на правий підлокітник, а сама тим часом кидала погляд на свій телефон. Підсвідомо я очікувала бодай короткого повідомлення від Вінсента, однак розуміла, що резонансна справа щодо жорсткого покалічення невинної дівчини в центрі столиці не зможе вирішитись так швидко, тому мусила змиритись та повернутись до брата.