Глава 5

Зізнаюсь, було незручно поруч з ними. Навіть мені. Що вже казати про бідну Мартину, яка від важкої аури геть втиснулась в зручне, на перший погляд, крісло.

— І так, — прокашлялась я. — Щорічний бал Об’єднаної Магічної Спільноти. Наскільки мені відомо, туди сходиться вся знать Кальдонії. Ви ж розумієте, що перебування на заході такого рівня перекриє мені роботу мінімум на півроку. Поява з вами, Вінсенте, на вечорі не може передбачати швидке розставання, якщо ми будемо зобов’язані з вами удавати закохану пару.

— Я це розумію і готовий покрити всі витрати, які понесе  ваша компанія за завдані мною незручності, — його глибокий голос проникав крізь щільну атмосферу. — Виставте мені рахунок - я все оплачу.

— Що ви хочете отримати від мене в якості вашого ескорту? — подалась трохи назад, закидаючи ногу на ногу. Так було зручніше, невелика дистанція між нами, дала мені змогу набрати повітря в легені. Хоч чоловіки не  шкодили нам з Мартиною, але світлі рідко коли, без втрати власного резерву енергії, могли витримати важку ауру темних. Шторми зараз нам активно це демонстрували.

І поки Вінсент не заговорив, я вирішила все-таки попросити їх про послугу.

— Я перепрошую, але не могли б ви трохи стримувати свою силу. Мій магічний резерв досить великий, але от у моєї помічниці зовсім ні, — я кивнула на дівчину, яка блідою тінню сиділа поруч зі мною.  — Перестаньте тиснути, тут вам нічого не загрожує.

— Перепрошую, — смикнувся на кріслі Шторм старший. Він натиснув на гудзик на жакеті для того, аби він розстібнувся,  а після цього зручніше вмостився. — Не очікував, що доведеться працювати з тендітними дівчатами.

— То може ви хотіли, щоб вашим ескортом був чоловік? — я діловито підняла брову, намагаючись виглядати при цьому професійно, але всі  в цій кімнаті зрозуміли на що саме я натякала.

— А ви й такі послуги надаєте? 

Ми з Вінсентом переглянулись, чоловік не почував себе ніяково, так ніби якби ми запропонували йому хлопця для супроводу - він би погодився.

— Якщо таким буде ваше бажання, — якомога відсторонено промовила й розкрила свій блокнот на чистих сторінках. 

Так, я знаю, що могла б користуватися благами цивілізації, і запросто могла б використовувати планшети, але мені комфортнішими речі, яким я довіряла. А мій блокнот мав захист набагато кращий, ніж ванна кімната теперішнього правителя.

— То вам потрібен чоловік? —  Я провела вертикальну лінію посередині сторінки, але навіщо це зробила - я не знала. Просто в один момент відчула себе ніяково. Навіть дивно, бо навіть з найвибагливішими батьками моїх клієнтів я себе так не почувала. Їм я радо давала відпір, а в даній ситуації мені доводиться докладати зусиль, щоб тримати своє обличчя гідно.

Темні. Я знала, що вони важкі маги, але  заради справедливості, ці дебелі чоловіки самі знайшли мою агенцію та звернулись для допомоги.

— Мені потрібна жінка, — нарешті промовив Вінсент, не відриваючи від мене свого погляду. Що ж мушу зауважити це прозвучало гаряче. Ще жоден чоловік не казав цю фразу в моїй присутності таким тоном.

— Добре, — роблю для себе помітку, що потрібна таки жінка. — Який результат очікуєте отримати?

— Мені потрібно з’явитись на щорічному балу не одному. Ніякого результату я не очікую. Вам не потрібно клястись в шаленій любові до мене перед моїми рідними, як ви це робите з іншими клієнтами. Звичайний супровід.

Мене затопило роздратування. Він не знав і не мав знати як я поводила себе з іншими клієнтами, щоб так впевнено про це заявляти. 

— Тоді як ви дивитесь на те, щоб вашою супутницею була пані Мартина Солес? — я підняла одну брову, очікуючи від нього відповіді. 

Поруч на стільці здивовано на мене глянула сама дівчина. Я ще жодного разу не пропонувала їй працювати ескортом, знаючи, що їй таке не подобалась. Мартина боялась, що не впорається і підведе клієнта, а заодно і мене також.

Август навіть закашляв, ховаючи в кулак свою посмішку. Він, здається, був єдиний, кого тішила наша сьогоднішня розмова. Так він і продовжив сидіти, спершись на спинку м’якого крісла, більшою частиною долоні прикривав своє обличчя, і  лише хитрий блиск в очах видавав справжні емоції господаря.

— Це виключено, — різко відповів на мою пропозицію Шторм старший. 

— Чому? В дівчини прекрасні зовнішні дані, на роль вашої супутниці Мартина підійде як ніхто краще.

 — Мартина не підійде, — різко заперечив мені маг.

— Тоді можливо інша…

— І інша також не підійде, Соліє… — обірвав потік слів Вінсент, нахабно схопивши мене за руку, якою я перелистувала листки свого блокноту. — Жодна з тих, кого ти  можеш мені запропонувати, не зможе впоратися з цим завданням. Тільки ти. Моєю ціллю була ти. Я прийшов сюди, аби ми разом з тобою з’явились на щорічному балу.

Я від несподіванки навіть пропустила повз вуха те, що сам чоловік звернувся до мене неформально. Адже понад усе мене тривожила моя магія, яка завмерла разом із доторком темного. Ніби очікувала більшого. Вона признала його. 

Довелось різко виривати руку з-під його, аби не дати іншим нічого запідозрити. Але вже пізно дві пари зацікавлених поглядів були направлені на наші руки. Шторм молодший глянув на енергію, яку він перед цим випустив, вона скупчувалась у кожній щілині, змінювала колір та форму, ніби жила самостійним життям. Це також змушувало мене насторожитись. Вже вкотре за цю коротку зустріч.