Глава 2

Якби я хотіла б збрехати, то сказала б, що за сьогоднішнім святковим столом була весела атмосфера. А оскільки, я вже брехала з приводу наших з містером Девором стосунків, то в зайвих пустих словах не було потреби.

— То де, ви казали,  ви познайомились з моїм сином? — манірно стискаючи губи, поцікавилась пані Махран.

— Я не говорила вам про це, — на диво спокійно мовила я, поки містер Девор відмовчувався, вдаючи, що гусяча печінка цікавила його більше ніж присутні цій кімнаті гості. — Але дякую, що поцікавились. Ми познайомились в мене на роботі.

Збоку прозвучав різкий звук кашлю. Це батько мого клієнта самовпевнено вважав, що пити воду під час таких запитань - було найкращою ідеєю.

— Ви ж казали, що надаєте магічні послуги нужденним.

Ну і голос в нього був зараз. Тільки б самій не розсміятись. 

Ох, Солю, варто тримати себе в руках, бо зірветься ще клієнт і зробить репутацію на всю Кальдонію.

— Ну в той момент ваш син був дуже нужденний, — я поклала руку містеру Девору на коліно, від чого бідолаха ледь не задихнувся.  — В мені.

Мій клієнт трохи розслабився, почувши відповідь. 

А от матуся його навпаки напружилась. Додумуючи вже собі, які ж там послуги я надавала її синочку. Вона знову оглянула мій зовнішній вигляд і невдоволено похитала головою. 

І чим тільки моя сукня їй не сподобалась? Червона, ефектна, оздоблена дорогоцінним камінням, які створювали неймовірне сяйво на світлі. Так, вона була трішки обтягуюча. А може й не трішки. А може ще й вульгарною, але я її такою точно не вважала.  До того ж мою фігуру гріх ховати в балахони. Одягатись так, як мати Девора я точно не збиралась.

“Пронесло, можеш видихати” — подумки говорила йому.

І з ким тільки доводиться працювати. Іноді мені хотілось кинути цю роботу. Бо супроводжувати на сімейні застілля чи інші світські заходи таких чоловіків було найважчим моїм завданням. Але потім я бачила, що ці матусині синочки так тяжко бояться своїх авторитетних батьків і зрозуміла, що завдяки такому тираноподібному вихованню я ніколи без шматка хліба не залишусь.

— Що ж це досить скупа розповідь, — прийшов до тями  батько, витираючи  серветкою кутики свого роту. Але я сумніваюсь, що це було тільки для того, щоб стерти залишки вологи. 

Насправді ж  я бачила, як загорілись його очі, коли він дізнався з якого я роду. Навіть сумніви з приводу моєї “діяльності” відкидав. А те, що він подумав, що я дівчина легкої поведінки видно, як білий день. Невже мав якісь справи з моїм батьком? Треба буде запитати в Симона, можливо він як теперішній директор “МАГіКО” зможе мені розповісти значно більше, ніж я могла б випитати в цього пузача за вечерею.

— Насправді, — подав свій голос містер Девор, чим мене здивував. — Це можна назвати коханням з першого погляду. Я, як тільки побачив Солію, так одразу в неї закохався. Ви тільки погляньте на неї, хіба можна було пройти повз такої красуні. До того ж вона така вправна жінка…

Нічого собі, молодець. Якби могла б, то аплодувала йому стоячи. Ні, зрештою ми репетирували всі промови та історії, які розповідатимемо, але станом на цю хвилину, я вже сумнівалась, що Девор буде хоч щось говорити, тому подумки вже готувалась до того, щоб тягнути цю важку ношу на своїх плечах одній.

— Що ж це прекрасно, — ледь не плескав у долоні хитрозадий чоловік. — Що скажеш, Махран? Солія хороша дівчина. Видно, що розумна. Нам така невістка б не завадила.

Ой, знали б ви батечку, що світить вам зять, а не невістка, так би не тішились. Але я не маю права видавати таємниці моїх клієнтів. 

Жінка нічого не сказала, тільки міцно стискала свою виделку, і я була впевнена, що якби за нанесення тяжких тілесних ушкоджень не була передбачена кримінальна відповідальність, то ця виделка вже  б декілька разів була би в моєму тілі. 

Мене дивувало те, чому інші гості не вимовили жодного слова з того самого моменту, як ми з Девором увійшли до обідньої зали. Невже їм на це потрібен був спеціальний дозвіл? Містер Девор мене про подібне не попереджав, тому я й  не питала дозволу перед тим, як щось говорити. 

— Містере Шефорд, Девор трохи розповідав мені чим ви займаєтесь, — чоловік поруч зі мною насторожився, коли я заговорила до його дядька. Все хвилювався, що я бовкну зайвого? Але я була професіоналом своєї справи. За півтора року роботи - жодного нарікання, а  це вважай високий рівень. — Департамент розслідування об’єднаної магічної спільноти звучить дуже поважно. Важко, напевно, кожного дня стикатися з різного роду злочинами?

— Насправді, це дуже відповідальна робота, — манірно відповів чоловік, і це видало в ньому родинні зв’язки з матір’ю мого клієнта. Одне і теж обличчя і  так же однаково його кривлять.

— І багато цікавих випадків трапляються вам під час її виконання?

Після того, як останнє слово злетіло з моїх вуст гості за столом оживились. Ніби це стало спусковим крючком. Нарешті до нашої з Девором пари відпали всі питання. Добре, коли є інші теми, про які можна поговорити. 

— Кажуть, що цього тижня трапилось нове викрадення? — підтримав мою розмову містер Рубі старший. — Вже вдалось встановити особу викрадача?

— Ні, на жаль, пошуки ще тривають, — він витер серветкою свою вже видніючу лисину, явно нервуючи, розповідаючи про власні невдачі.