Глава 1

— Ах ти розпусна дівка. Надумала сина мого звабити, так? — двічі вдарила мене по спині своїм віялом жінка невисокого зросту, яку природа наділила пишною формою, що віддалено нагадувала булочку. 一 Хочеш його коштом місце під сонцем собі вибити? 

Зізнатись чесно, мовчки терпіти всі ці знущання мені допомогла думка, що зовсім скоро за цю виставу я отримаю свої кровні грошики. Тому віяло цієї дамочки не сильно било по моєму самолюбству.

 — Мамо,  я прошу вас, зупиніться. Не ганьбіть мене та не ганьбіться самі, — Девор Рубі, її синочок, не дуже жваво заступався за свою дівчину. 

Все, що він зробив — це тримав лівий лікоть своєї матері, поки та правою рукою мене гамселила.

Мені довелось стояти зігнувшись їй в коліна, щоб виказати пошану, а натомість отримала побої. За нанесення яких, до речі, її синочок заплатить мені подвійну ціну. 

І ні, він не заплатив, щоб його мама пройшлась по мені своїм віялом, використовуючи всю відому їй нецензурну лексику. Для цього чоловіка я “борода” — така собі ширма, яка успішно відвертає увагу суспільства від його справжнього партнера, яким є ніхто інший, як очільник об'єднання приватних магів-детективів — Клементин Орхів.

— Не ганьбити себе? — відірвалась вона від мене та сердито повернулась до нього, складаючи руки на своїх широких боках. — Ти кого привів на сімейний вечір, негіднику? Вирядилась ніби в бордель прийшла, а не в гості до родичів нареченого.  Ти тільки глянь на її сукню, та вона ж нічого не прикриває. Її груди, в прямому сенсі цього слова зараз вистрибнуть з декольте.

— Але її магічний резерв … — пролепетав чоловік так убого, що навіть мені стало огидно від цієї сцени. Але клієнт є клієнт. 

— До чого тут магічний резерв, коли ця пройдисвітка  виглядає як не знати хто?

В цей час я займалась чим завгодно, але тільки не слухала її. Наприклад, розглядала свої червоні туфлі, які оздоблені блискучими камінцями. Їх я купила зовсім недавно, а тому вони ще не встигли мені набриднути.

Розглядати їхній будинок не було цікавим заняттям, все точно так само, як і в інших багатих сім’ях. Багато золота, яке всі чомусь використовували в дизайні, кришталеві люстри та вінтажні меблі. Де тільки того вінтажу стільки взяли в наш час?

Здається, містер Девор говорив мені, що його сім’я має відношення до вельмож. Але я не думала, що від цього зв’язку вони взяли лише любов до всього такого… Раритетного.

Скільки б я не намагалась удавати, що не чую їхніх сварок, але варто було брати ситуацію у свої руки, бо мій клієнт, як я бачила, розгубився перед авторитетом матері. 

Ох, і полюбляла я такі сцени, тому зараз гордо розправила плечі, спостерігаючи за тим дійством, яке ця пані, гордо називала вихованням.

— Мій магічний резерв досяг четвертого рангу, — гордовито мовила я, привертаючи до себе увагу, бо синочка матуся явно не слухала. — Вашому сину пощастило, що він зустрів мене. Як і мені з ним, власне, також.

Останню фразу промовила, підморгуючи Девору і помітила, як він знесилено закотив очі. Чоловік  ніби руки опустив, даючи мені свободу дій. Я мала проявити свій паскудний характер на повну. Показати його матері, що Девор на зло їй приведе дівчину додому, не таку, як вона могла очікувати. 

Такий собі підлітковий  протест тридцятип’ятирічного чоловіка. Насправді він вже давно готує батьків до зустрічі з Клементином. Я мала стати останньою краплею в чаші впертості його матері. 

— Та як ти смієш? — вона знову замахнулась, але цього разу я не дала себе вдарити.  

Варто було цю пані навчити манерам, якщо до цього моменту, вона не була в змозі їм навчитись.

— Я теж походжу зі знатного роду, матінко.

Ох,  і подобалось мені так робити. Багряні обличчя матерів треба бачити в цей час. Жодна з них, як тільки слова злітали з моїх вуст, не відреагувала належним чином. Одні лише істерики. Оце так знатні леді.

Матінка завжди вчила мене гідно триматись на людях, навіть якщо такі вертихвістки, на кшталт неї, провокуватимуть конфлікт. 

— Так я  тобі й повірила, — голосно мовила вона, певне, щоб оглушити мене. Бо її синочок, скоріше за все, звик до такого фальцету. — Пристойні леді не одягаються так на знайомство з батьками нареченого.

— Мене звуть Солія Опал, — витягнувшись мов струна, представилась я, і побачила, як нижня щелепа дорогоцінної матусі опускається все нижче і нижче, десь до рівня її самооцінки. — Мій магічний резерв досяг четвертого рангу. Я складу вигідну партію вашому сину.Хіба вас не влаштовує дещо інше…

Мій клієнт  задоволено розтягнув губи в посмішці. Ще б пак, він спеціально й шукав дівчину з високим магічним потенціалом, а враховуючи, що я ще й походила зі знатного роду, то можна сказати - він зірвав джек-пот. Нехай дякує тому, хто порадив йому звернутись до мене за послугою. Тепер вони точно не шукатимуть йому наречену серед своїх.

— Оп... Опа… — я дивилась на спроби жінки вимовити моє просте прізвище і не могла стримати посмішки.

— Опал, пані. Опал. Так вже сталось, що ми покохали одне одного з вашим сином. Життя дуже непередбачуване. Але сподіваюсь, що ви приймете наш союз. 

Я низько вклонилась жінці, сподіваючись, що цього разу, вона не почне бити мене своїм віялом.