Епілог - Правда

• Значить я відьма в другому поколінні, а не в третьому? – уточнювала Пандора в розмові з Шуриком вже у вигляді звичайного сусіда.
• Так! В другому поколінні, адже бабуся передала свої відьомські знання лише тобі! Вона перша відьма! А твоя прабабуся була травником завдяки цьому кулонові та коханню до ельфійського вельможі! Твоя рідна бабуся провела обряд ініціації разом з іншими жінками в радянські часи, роки молодості! Тому, ти не проста парфумерка, ти відьма та перевертень, вмієш перетворюватися на метеликів як твій прадід!  Твої парфуми творять дива, приносять людям радість і нові враження! – пояснив ангел.
• Ясно, а чому…, - хотіла запитати Пандора ще, але стук у двері перервав її. – Хто може бути за дверима?
• Твоя половинка! – просто відповів ангел.
• А я думала, що ти теж в мене закоханий! – спантеличилася відьма, поглянувши здивовано на захисника.
• Ну це вже помилкова гіпотеза! Ти знай головне, ти йому подобаєшся, він тобі теж! – посміхнувся Сашиель.
• Хто він, теж не людина?
• Людина, звичайний простий смертний чоловік!
• Гаразд! – кивнула відьма, пішла відкривати двері.

Відчинивши двері, побачила Микулу на порозі. Він посміхнувся їй:

• Здрастуй! Як твої справи?
• Добре! – посміхнулася парфумерка, швидко взяла куртку, згребла на столику ключі та гаманець. – Слухай, підемо зараз на прогулянку! Ти зі мною?
• Залюбки! – кивнув з скромною посмішкою Мик.

Відьма поглянула на кімнату, щоб попрощатися з ангелом, а його сліду вже немає, лише сонячні промені встромлялися в простір її квартири, нагадуючи постійну присутність ангела. Вона посміхнулася і зачинила двері.