Розділ 4 - Алергія

Майже місяць Пандора працювала над розробкою нового аромату на замовлення пана Аргіопи. Вона в той вечір чаювання з сусідом обов’язково подивилася рекомендований фільм, багато чогось дізналася, почала записувати нові думки та ідеї співвідношення інгредієнтів. Ось праця над замовленням і дослідження запаху її роду майже дійшли кінця. Все таки залишилося одне «але», щоб завершився експеримент нового аромату, їй знадобиться запах самого замовника без парфумерного прикриття. Вона написала в телеграм замовнику, що її розробка майже завершена, але він має приїхати до її лабораторії без прикритого запаху. Замовник нічого не відповів на це прохання, але написав інше: «Я буду у вас через годину!».

Пандора дочекалася приходу замовника, але ніяк не очікувала, що він прийде з заповненими руками. Він тримав черговий гарний букет орхідеї та польових квіток, і також коробку шоколадних цукерок.

• Доброго дня, Пандоро Христофорівно! – посміхнувся кіноактор, вручив ошелешеній дівчині дарунки. – Це вам подарунок!
• Дякую, але я хотіла чисто ділову зустріч з вами! Але ваш букет буде заважати мені відчути ваш справжній запах. Я поясню, чому мені потрібно дізнатися ваш аромат. Щоб здивувати дівчат та жінок, вирішальним інгредієнтом стає ваш тілесний запах. Ось моя розробка, майже місяць експериментувала над нею, можете перевірити запах, - пояснивши усе, Пандора відкрила колбу її розробки, чоловік з посмішкою підійшов та понюхав. Його ніздрі шумно піднялися вгору, навіть Пандора почула цей звук добре, начебто це був хрускіт кісток. Вона була зайнята пошуком вази та квітами. Коли закінчила клопоти, звернулася до замовника, нервуючи. – Вибачте, але можна з вами пройтись до балкону?
• Так звичайно! – посміхнувся актор привабливо, а його очі світилися кольором капучіно. Він прослідкував за парфумеркою до балкону. Вона закрила двері з іншого боку, щоб не відчувати запах квітів та зрозуміти запах замовника. – Який гарний день! – помітив чоловік краєвид.
• Так, погоджуюся з цим! – ще більше нервувала жінка. – Розкажіть мені про ваші фільми! В яких ви знімалися? Можете мені порадити декілька?
• Так, розкажу! – погодився Бахроман.

Поки він розповідав про свої фільми, Пандора дивилася на нього і намагалася розслабитися. Коли вона розслабилася, вже забувши про мету пізнати його запах, вже раптом відчула його. Від нього віяло запахом дощової води і… трупів, невідомих їй. Ніс Пандори зачухався, і вона голосно і раптово чихнула, закривши долонями своє лице. Актор був вражений її реакцією.

• Що з вами, Пандоро Христофорівно? – запитав він. – Щось не так з моїм запахом?
• Вибачте! Апхчи! – знову чихнула жінка. – Схоже алергія у мене проявилася.
• Алергія на що? – насторожився пан Аргіопа.
• Не можу знати! Так, не дивуйтесь! – набрехала Пандора, помітивши здивування замовника.

Насправді, у Пандори з дитинства проявилася алергія на сморід трупів закопаних тварин та тваринок, тому вона одразу порівняла запах чоловіка з смородом. Вони увійшли в лабораторію, і парфумерка підійшла до орхідеї, вдихнула її запах, заспокоїлася. Чхання припинилося. Пан Аргіопа чекав.

• Хочу запитати у вас, якщо ви зможете відповісти, - почала розмову Пандора.
• Так?
• Чому ви даруєте мені квіти? І як ви дізналися, де я живу?
• Хм, питання цікаве у вас. Я думав, що ви помітили мої наміри, поясню. Ви мені дуже сподобалися в перший день, коли я вас побачив тут! Моє серце не знає спокою досі, тому дарую вам квіти та цукерки. Сподіваюся, що вам вони сподобалися, і що немає на них алергії?
• Ні! Немає! Це точно! Тоді запитую інше: Чого ви боїтеся? Чи ви боїтеся виявити власний запах?

Пан Аргіопа не відповів.

• Звідки у вас запах трупів, але я не знаю, чиїх! – насупила брови у переніссі Пандора, збираючи усі сумніви та вагання в кулаки, повернулася до актора. Чоловік на неї не дивився, був стривожений, але намагався добре приховати це.
• Ви вважаєте, що я вбивця?
• Я такого не казала! Ви справді працюєте актором? Чи працюєте в похоронному бюро?
• Так! Я справді актор в кіно! Можете поглянути мої відео-кадри на телефоні! – м’язи на щоках чоловіка натягнулися мов струни, губи були стримані, а очі ставали холодними. Він дістав з кишені піджака телефон, пошукав потрібне відео і показав Пандорі. Вона бачила, як він грає сім’янина в яскравій кухні, спілкуючись з «дружиною».
• Вибачте за мої підозри! – Пандорі стало дуже соромно за допити.
• Не страшно! – сухо відповів Бахроман, прибираючи телефон в кишеню.
• Дивно буде вам, але я хотіла би взяти у вас трохи поту або сліз. Хоча, ви чоловік, не маєте плакати! Чи ви зможете дати мені трохи поту? – набрала сміливості запитати у чоловіка Пандора.

Бахроман поглянув на неї з подивом, а потім посміхнувся, кивнув їй.

• У мене є трохи поту, під пахвою, мені роздягнутися? – запропонував рішення він.
• Але не переді мною! Ви можете взяти його самі. Ось вам вата, коли ви намочите нею вашу піхву, покладете на скло або на цю посудину! А я відійду на хвилинку! – провела інструкцію Пандора.
• Добре! А коли буде результат?
• Не сьогодні це точно! Бо змішування різних запахів займе тиждень або місяць.
• Зрозумів! – посміхнувся актор, а Пандора вийшла в коридор.