Розділ 1 - Реліквія

Пандора, висьорбуючи чай, занурилася в спогади свого дитинства. Вона торкалася на своїх грудях кулон – сімейну жіночу реліквію. Так називала це її рідна бабуся. В дитинстві дівчина бавилася з літаючим метеликом, що завітав у квартиру літнім днем. Пандора намагалася спіймати руками метелика, на ходу підстрибуючи. Так вона дійшла до кухні, де біля газової плити стояла бабуся в фартухі, щось помішувала в каструлі. Приємний запах, ніби проросле гілля дерева, розповсюджувався, наповнював маленьке приміщення ароматом хвої. Жовтий метелик літав над каструлею на кілька секунд та відлетів через відчинену фіранку геть з будинку. Пандора засмутилася:

• Ну ось, він улетів! Я не змогла спіймати його! Чому так?
• Не засмучуйся, онучко! Зроби вдих! – втішала бабуся Параска. Дівчинка зробила глибокий вдих, і наповнені сльози в очах припинилися. Очі розширилися, засвітилися внутрішнім світлом від запаху хвої.
• Що це пахне? – запитала дівчинка.
• Це сосна, моя люба!
• А можна поглянути? Чому ти вариш сосну, її люди не їдять! – спантеличилася дівчинка.
• Так! Люди не їдять і не п’ють хвою, але цим відваром можна лікувати застуди, а також насолоджуватися ароматом. Тобі подобається хвоя?  
• Так, бабусю! Гарно пахне! – погодилася Пандора.
• Ти мені допоможеш доглянути за цим відваром? Поки я сходжу в кімнату на декілька хвилин, - попрохала бабуся.
• Так звичайно!

Бабуся обійшла онучку і пішла в інше приміщення. Пандора дивилася на фіранку, згадуючи зниклого метелика. Їй було сумно від того, що не змогла бавитися з ним. Незабаром з’явилася бабуся, вона тримала обома руками щось приховане від очей дівчинки.

• Пандоро, моя люба! Оскільки ти не змогла спіймати метелика, але можна погратися з іншим. Ось, - звернулася бабуся до дівчинки.

Стара відкрила зору маленької дівчинки прихований скарб, яким виявився інший метелик, але створений з металу і скла. Крила комахи були металевими, а замість тіла гусениці встромлена колба з пробкою головки метелика з високими вусиками.

• О-о-о! – тільки могла вимовити дівчинка. – Що це за метелик? Він не схожий на того, що полетів через вікно!
• Так, моя люба! Це інший метелик, але він буде завжди з тобою! – пояснила бабуся.
• А що всередині? – вказала пальчиком на колбу дівчинка.
• Це пляшечка, в якій зберігається дуже особливий запах нашого роду! Відкривати поки що зарано! Краще не відкривати, щоб запах не провітрювався, інакше колір рідини потемнішає.
• Добре, ніколи не відкрию цю пляшечку! Я буду добре берегти цю таємницю! – поглянула на бабусю Пандора, в її очах були наповнені рішучість і натхнення стати хранителькою сімейного кулону.
• Гаразд! Це буде твоєю реліквією! – посміхнулася бабуся.
• Дякую, бабусю! Ой, а як там відвар? Я не доглянула за ним! – похопилась дівчинка.
• Не страшно! Відвар довго готується! – махнула рукою на каструлю щаслива бабуся.

Доросла Пандора трішки посміхнулася, і раптом спохмурнішала, згадавши найсумніший спогад, в якому помирала її бабуся, коли Пандорі виповнилося 38 років. Бабуся на смертному одрі покликала її, хрипучим голосом промовила останні слова. Бабуся намагалася сказати щось про таємницю кулона, але її марило і не встигла розкрити її. В такому стані вона померла.

Бабусі немає вже рік. А Пандорі виповнилося 39 років, встигнувши отримати роботу парфумерки в маленькій конторі. Вона підняла свій кулон, розгледіла плескаючу рідину смарагдового кольору.

• Ну і хрін з таємницею! Я повинна знати, який запах приховує кулон! – розлютилася жінка, вперше взявши за металеві вусики, намагаючи повернути, і вимовила щось на кшталт. – Ееехк. Ні хріна собі, як міцно закручено! Ну нічого, я не здаюся!

Пандора полізла в шухляду дерев’яної шафи з дідовими робочими інструментами, знайшла плоскогубці, зняла кулон з шиї, зубцями плоскогубців охопила вусики та почала відкручувати пробірку. Відчувши останній оберт більш легким, далі пальчиками відкрутила вусики, обережно відкрила пробку-кришку. Жінка наблизилася до горлянки колбочки, носом вдихнула невідомий запах. Аромат нагадував  букет запахів – від квітів до чогось невідомого, що залоскотів ніздрі чутливого носа крилятами запашних світлих метеликів, які вийшли з пробірки. Очі дівчини розширилися, засвітилися мерехтінням жовтого та зелено-трав’янистого кольору. А метелики бурштинової барви зграєю заповнювали кімнату собою, з кожним помахом крил збільшувалися в розмірах, оточуючи власницю кулону неймовірним запахом смоли, меду, хвої, відомих та невідомих квітів, навіть відчувався аромат морської води та чимось старовиннім. Пандора божеволіла від чаруючих парфумів її роду, але вчасно отямилася і закрутила пробкою кулон. Дівчина поглянула на стіни кімнати, згадавши про метеликів, але їх не було.  

Перед сном Пандора лягла на ліжко, поглянувши на тумбу, де лежав її кулон-метелик. Дівчина розмірковувала над цим заразним запахом, від якого неможливо відмовитися. Наче наркоман, вона потягнулася за кулоном, діставши потрібний інструмент, відкрутила. Обережно вдихнула запах, на цей раз повільно і протяжно, як вчила її бабуся в дитинстві. Вії затріпотіли нервово, а очі затуманіли, Пандора відклала кулон слабким рухом, а плоскогубці вронила на підлогу. Почулося нявкання кішки, важке тіло дівчини впало на спину, а голова з розтріпаним волоссям впала на м’яку подушку. Очі миттєво розкрилися, дивилися повз стелю, відбувалася реакція на запах загадкових парфумів. Пандора побачила уві сні кіно в жанрі сюрреалістичної казки.