Пролог - Замовлення

Мрячив вересневий дощ, десь далеко від центру невеличкого провінційного містечка посеред крамниць стоїть схована лабораторія парфумів.

За лабораторним столом сиділа молода дівчина з широкою та пишною формою тіла. Її виразне обличчя завдяки широким вилицям і ледь помітним ямочкам на щоках та пишним гнучким губам. Дівочі очі зеленавим світлом спостерігали за бульканням в металевій бані. Дівчина виключила вогонь на електричній плиті, розлила рідину з бані в залізну банку. Потім жінка відклала баню в мийку, зняла білий халатик на стілець, зробила каву та вийшла на балкон поглянути на сірий дощ. Її чутливий ніс вловлював приємний запах кави, довгі вії затріпотіли немов крилята бабки. Як вона допила кави, спокійно зайшла всередину лабораторії, ледь не вронила чашку з зернятами меленої кави. В лабораторії стояв високий ставний молодий чоловік з коротким темним волоссям. Він одягнений в офісний сірий костюм. Його бліде обличчя мало мускулисті риси, особливо двійне підборіддя. А його карі очі одразу впіймали погляд наляканої дівчини та потягли у вир чорної безодні. Дівчину пробігали дрижаки.

• Вибачте, двері були відкриті! – промовив приємним чоловічим голосом неочікуваний гість, поклавши руку на груди.
• Не страшно! Я просто запрацювала, що забула зачинити двері на перерву! Проходьте і скажіть, чим я вам буду корисна?
• Ви Пандора Христофорівна Махаон? Ах, так, - спочатку запитав, а потім помітив брюнет головний доказ на дівчині. – Ваш метелик на грудях свідчить про ваше прізвище. Як зручно! – посміхнувся незваний гість.
• Ой так! Я – Пандора! А ви?
• Ледь не забув! – неочікувано з’явився красень перед жінкою впритул, холодними пальцями доторкаючи жіночі пишні груди, її дихання затріпотіло наче бентежений світлячок у темряві. Пандора відчула запах різноманітних квітів від чоловіка. – Мене звуть Бахроман Аргіопа!
• Ясно! – відійшла від чоловіка парфумерка і обійшла його, підійшовши до лабораторного столу, повернулася до чоловіка з стриманим виразом на обличчі. Їй було лячно і водночас неприємно, як чоловік зухвало доторкався до неї. – Що вас привело в мою лабораторію?
• Я хочу зробити замовлення! Розумієте, я актор в кіно. Я хотів би мати парфум, який викликав у жінок запаморочення і захоплення мною.
• Хіба, ви не відомий актор? Хіба жінки не звертають уваги на вас? – скептично запитала Пандора.
• Хм, - посміхнувся чоловік, опустивши погляд додолу, повільно прямував до парфумерки та зупинився. – Захоплюються мною шмаркливі дурепи, а не справжні жінки наче вас!
• Тобто, ви хочете бути привабливим для жінок?
• І не тільки! Я хочу надихати їх на подвиги заради мене! Щоб вони розкрилися переді мною поступово, дивували мене своєю діяльністю і запахом! – захопився фантазіями пан Аргіопа.
• Ви хочете стати Кумиром для жіночої статі? Цікаве бажання! Але у вас чудовий запах квітів. Жінкам дуже подобається цей аромат! Який вам потрібний на смак?
• А це вже ваша турбота! – вказав на відповідь чоловік. – Я хочу, щоб ви почали експериментувати над чимось новим, невідданим для вас! Я вас не поспішаю з результатом.
• Але…, - спинилася на слові дівчина, зрозумівши, що новоявлений пан не потерпить та не прийме заперечень.
• М-м-м! Запах надихаючий! – простягнув ніздрями носа актор, узявши баню з мийки. Пандора знову була спантеличена його швидким переміщенням.
• Хто ви? – тихо промовила запитання дівчина.
• Я той, хто замовляє у вас незвичайний парфум. Отже, я даю вам волю фантазії! Створюйте новий аромат, вишукайте його для мене! Я добре заплачу – обіцяю це! Якщо щось цікаве знайдете, повідомтесь за цим номером! Ось вам моя візитка! – простягнув вродливий чоловік картон дівчині. – А у вас гарний смак – змішати запах меду з корицею і шоколадом.
• Як це ви? – зомліла на місці дівчина, розширивши світло-зелені очі на брюнета, який збирався до виходу. Він протримав двері та повернувся до парфумерки. Його погляд був блаженним, навіть його темно-карі очі засвітилися кавовим кольором.
• У мене чутливий ніс, прекрасне створіння! – посміхнувся красень, що знову дрижаки пробігли повз тіло дівчини. Чоловік вийшов з лабораторії, зачинивши двері дуже тихо.
• Хто ти? – промовляла повторне запитання Пандора, доторкнувшись до свого кулону у вигляді метелика Махаона.