Частина 1

                Конкурсне оповідання

Ось вона - Академія Мореней, Альма-матер в якій я навчався цілих п'ять років. Скільки ж незабутніх спогадів тут залишилось! А ще більше розбитих мною дівочих (відьомських,  ельфійських, русальїх тощо) сердець. Короче кажучи, важко знайти магічну істоту жіночої статі, до якої я б не проявив свій інтерес. Сам же я - відьмак. Після завершення навчання я вів кочовий спосіб життя, шукаючи місто, де б мені захотілось осісти. І ось пройшло вже десять років, а я так і не знайшов такого місця.

Але сьогодні не просто зустріч випускників Академії Мореней. Сьогодні особлива ніч - Ніч магічного жеребкування на любов. В цю ніч до Академії мають прибути всі випускники й випускниці, які не змогли знайти свою другу половинку, задля того, щоб оракул Академії за допомогою магічного жеребкування обрав для кожного з них пару. Особисто я вважаю цю традицію архаїзмом, який вже давно потрібно було скасувати. Але ж ні, кожного року в Ніч магічного жеребкування до Академії повертаються її холості випускники,а наступного ранку всі вони покидають стіни закладу перебуваючи у заручинах одне з одним. За всі роки лише одиницям, якимось чином, пощастило не потрапити у жеребкування.

Я, звичайно, не покладався лише на долю в цьому питанні, тож успішно багато років переховувався від наглядової інквізиції, яка вручає запрошення на такі ось жеребкування. Я б і далі успішно переховувався, якби не програв спір одному чародію і який, в якості свого виграшу, зажадав, аби я взяв участь у цьогорічному жеребкуванні. Тому я тут.

Чесно кажучи, програвши у спорі, я не дуже засмутився, адже абсолютно впевнений, що з мого потоку вже всі давно мають сім'ї, тож мені боятися нічого. Оскільки оракул обирає в пару тільки тих, між ким колись промайнула іскра почуттів, але жоден з двох не зміг це розпізнати. З огляду на моє бурхливе минуле, з таких от іскор, цілком можливо могла б вийти нічогенька така пожежа.

Тож, почуваючи себе в безпеці, я спокійно прогулювався коридорами Академії, аж поки не натрапив на двері бібліотеки. Зайшовши в середину, я опинився в приміщенні, де раніше проводив безліч часу, захоплено читаючи всі наявні тут книги про магію та відьомство. Діставши з полки один з таких фоліантів, я з насолодою почав гортати його сторінки. Через декілька секунд я почув, як двері бібліотеки знову відчинилися. Побачивши того, хто зайшов, я ледь не випустив книгу з рук.

- Кореліє, це ти? - шоковано вимовив я.

- Я. Здивований? - хитро посміхаючись, запитала відьма.

- Чесно кажучи, так! Кого кого, а тебе побачити на жеребкуванні, я очікував менше за все.

Почувши ці мої слова, вона розсміялась і при цьому почала повільно до мене наближатися наче кішка на полюванні. Вся річ у тім, що, якщо я в Академії був лідером по завоюванню жіночих сердець, то Корелія - чоловічих. Тому мене відверто здивувало те, що ця неймовірно приваблива відьма досі ще самотня.

- Я здивована не менше тебе. Спочатку навіть не повірила своїм очам. Сам Недан Локар опинився в Академії в ніч магічного жеребкування. Як таке могло статися? Невже тебе, нарешті, спіймала наглядова інспекція?

- Ображаєш, Кореліє, я всього-на-всього програв парі. А, в якості відплати, маю взяти участь в цьому жеребкуванні.

- Цікаво, цікаво. Знаєш, а може це не випадковість, що ми обидва опинились тут? Я, до речі, часто згадувала ті літні канікули, які ми провели разом на озері біля містечка Сандан. А ти згадував про мене, Недане? - останні слова вона промовила вимальовуючи своїм пальчиком невидимі візерунки на моєму плечі та дивлячись при цьому грайливо в очі.

- Звичайно згадував, Кореліє, - відповів я, але вирішив повернути розмову у більш безпечне річище. - А як же ти опинилась тут? Невже теж парі програла?
- Та ні. Мене сюди притаскав Старший інквізитор Дарат, - махнувши рукою роздратовано відповіла вона.

- В житті не повірю, що таку відьму як ти, ось так просто спіймала інквізиція, - скептично піднявши брову, промовив я.

- І правильно зробиш, бо я зробила це від нудьги. Всі десять років цей Дарат ганявся за мною, щоб притаскати на це безглузде жеребкування. І ось цього року я вирішила заради втіхи взяти в ньому участь. Все одно навіть якщо оракул обере мені когось в чоловіки, я так само зможу від нього тікати, як тікала всі ці роки від інквізиції. Але...

Сказавши це "але", Корелія наблизилась до мене впритул і гіпнозуючи своїм відьомським поглядом промовила:

- Якщо цим чоловіком будеш ти - я обіцяю не тікати...

- Якщо це справдиться, то мені надзвичайно пощастить, - відповів я.

Після цих слів Корелія щиро розсміялась, а потім сказала:

- Ти навіть брешеш вишукано Недане. І це мене притягує до тебе, любий. Тож до зустрічі на жеребкуванні... - підморгнувши мені одним оком сказала відьма і покинула бібліотеку.

Так, щось мені це не подобається. Я, звичайно, теж пам'ятаю ті канікули та бурхливий літній роман з Корелією, але ми ще тоді домовились, що жоден з нас в кінці сезону не розраховуватиме на щось більше. І тут таке!
Щоб трохи прийти в себе від несподіваної зустрічі з колишньою, я відправився в бар, де ще зі студентських років знайомий бармен зустрів мене зі словами: