Розділ 6. "Солодка помста"

Наш дім перемінився до невпізнання. Усе сяяло чистотою й новими деталями, яких досі не було: вишитими скатертинами з традиційними весільними символами, що означають — добробут, кохання, довге щасливе життя, квіти, вазони, статуетки, з найтоншого фарфору та вирізані з дерева. Нові крісла та столи, на яких було виставлено тонни вишуканої їжі.

Сьогодні ж особливий день для Гратена. Його єдина дочка заручиться з поважним членом мисливської Гільдії: сином старости сусіднього селища. Та як син Тора Дорсона, — мисливця до кінчика пальців, копією мого батька, з тією ж старою закалкою, може бути таким нездарою й боягузом? Як?

А ще не розумію, як він може бути членом мисливської Гільдії і являтися мисливцем? Хоча, якщо подумати, то одразу стає зрозуміло як. У нашому королівстві — Великоморавія процвітає хабарництво та родова влада, яка не допускає у свої лави представників інших родин. От, наприклад король Моймир 13 (з великої династії — Моймировичів). Голова особа королівства така ж нездара, як і Стів Дорсон. Вони обоє отримали все що мають завдяки спадковості. Одній мені не пощастило, і це через гендерну нерівність, що теж процвітає в королівстві й в сусідніх також.

Так от, наш дерев’яний будинок приготували до свята, а на дворі розклали великий стіл під накриттям і теж святково все прибрали. Було багато польових квітів та плетених вінків із лісових трав та листя. Для мене мама теж приготувала вінок із різнокольорових квітів, який я мала одягти разом із сукнею із цупкого сукна, світло сіруватого кольору. Сукня мені дуже сподобалась, тому я залюбки її одягла й навіть вінок, який потрібно було вдягати на розпущене волосся. Дивилась на себе у дзеркало і думала, що мені личить наряд.

— Селі, — мама, зайшла до моєї кімнати й виглядала втомленою. Вона старалась і цілу ніч працювала, щоб встигнути підготувати дім для гостей. — Селі, — повторила вона і взяла мене за руку, — Ти моя єдина донечка, тому я бажаю тобі тільки добра. Я знаю що ти не хочеш одружуватись, та батько уже все підписав і назад дороги не має. Мені не вдалось переконати батька, він надто злий через полювання та через газету... Тому прошу тебе, змирись, бо буде гірше. Стів, ще молодий, тому запальний і не розсудливий та з часом...

Та мені начхати який він буде з часом... Я не одружуся з ним і крапка, не повторю долю матері, яка боролась, та здалася, примирилась зі своєю участю, рішенням свого батька й одружилась із Гратеном... Я промовчала, не хотіла засмучувати маму й сперечатись з нею. Просто обняла.

— Час виходити. Гості прийшли. — до кімнати зайшов батько, без стуку й зайвої скромності.

— Севілло, сьогодні день коли я передаю тебе Дорсонам. Від сьогодні, вони відповідатимуть за тебе. Слухала це все мовчки, та думала зовсім про інше. Що мені не потрібна нічия опіка, я сама про себе подбаю і вирішу що для мене краще. Та, коли я уже виходила, батько серйозно проговорив

— Селі, тільки без сюрпризів.

Знову промовчала, бо не могла пообіцяти. Внизу на нас чекали усі Дорсони, яких виявилось ого як багато. В центрі стояв Стів у святковому наряді: темних штанах, та сорочці такій же як моя сукня. Його пишна шевелюра виблискувала в сонячному промені що світив з вікна. На його обличчі навіть посмішка була, і вона стала ще ширшою, коли він побачив мене. Стів подав руку, я прийняла й ми пройшли коридором, створеним гостями. Ми вийшли на двір і мій батько сказав промову, в яких він не був профі та все одно старався. Потім Гратен, підписав документ, як і батько Стіва. Та це тільки заручини і ще не вечір.

— Стів, можна тебе на кілька слів. — промурликала своєму «нареченому».

Ми відійшли від родичів, які бенкетували за столом, а по просту - нажирались й напивались. А ще називають себе славетними мисливцями й поважними громадянами.

Ми відійшли від веселого гуляння рідні й завернули за будинок.

— Стіве, я знаю що ти не хочеш зі мною одружуватись, як і я з тобою, тому ці заручини не мають сенсу.

— Що?.. Він дивився на мене нетямовитим поглядом, і шанс вирішити все мирно танув, мов перший сніг.

— Стіве, не прикидайся. Ти ж при кожній нашій зустрічі знущався з мене. Обзивав помилкою природи і...

— Стоп! Ти все не так зрозуміла. Так, я поводився не дуже мило, та і ти не подаруночок, відповідала тією ж монетою. Але, не зважаючи на це, сьогодні я тут по власній волі. Готовий закрити очі на твої витівки з надуманими тобою мисливськими пригодами. Ти викинеш це зі своєї світлої голівки і уже наступного тижня ми прокинемось разом у теплому ліжку. Наші батьки будуть задоволені, бо ми об’єднаємо наші села в одне і це дістанеться — мені. А ти приємний, сексуальний бонус. Тому я не розумію про що ти?

Дослухавши промову Стіва до кінця я офігіла. Він ще більша свиня, ніж я могла уявити. Цей комок образи та гніву я проковтнула, обняла його і невинно покліпала віями. Але робила те, що мала зробити. Засунувши в кишеню штанів, невеличкий мішечок, який стане моєю основною зброєю.

— Добре, що ми порозумілись Селі. Не хотів починати наше сімейне життя із жорстокості.

Та навряд чи не хотів, бо очі говорили протилежне, що під цими привабливими рисами ховається відбірний гад.

Ми повернулись на наші почесні місця, після чого Стів запросив мене на танець під запальну селянську музику. Ми танцювали, навіть веселились і я відпустила свою совість і вагання. Приймала привітання й посміхалась. Та чекала здійснення моєї кари.

І вона не запізнилась. Здійнявся легкий вітер, пташки в один порив здійнялись в небо та полетіли геть. Навіть дрібні тварини тікали, рятувались від... Вершниці, на білому коні, поправочка, примарної вершниці, на примарному білому коні. Вони мчали просто на нас. А дама, з ефемерним білим волоссям, розмахувала величезною косою, яка вселяла страх. Не так фізичний, як підсвідомий.

Про Білу Леді складали легенди не одну сотню років, хоч в нашому селі вона вперше, та всі присутні про неї чули й боялись. Бо знали, з тих же легенд, що Леді з'являється там, де твориться любовна несправедливість і проклинає кривдника, який за традицією є чоловічої статі та після цього він уже не може називати себе чоловіком. Буквально, бо його дітородний орган відмовляється працювати й виконувати основну функцію. Тож, відповідно, він не може одружитись і продовжити рід.