Розділ 1. "Перший крок"

Сьогодні особливий день у моєму селі. Раз у рік відбувається свято — "Полювання року". Магічне полювання, на істот, вихідців із тьми, які існують з нами, і харчуються нами, а мисливці їх винищують. Так, про що це я? Сьогодні Магічне полювання й переможець отримує шанс потрапити на Королівське магічне полювання. Та не тільки це є моєю метою. Ще я хочу поступити у ВАМІ. Й доказати всім, що Сивілла Лінкольн — найкращий магічний мисливець. Доказати батькові, що я не вбила спадок сім'ї, а є гідним нащадком та послідовником традиції.

Тому я тренувалась, готувалась щоб взяти участь в полюванні. Ніщо мене не зупинить. Я обов'язково переможу — повторяламов мов мантру, раз за разом. І вдягала форму мисливця: чорні штани із зачарованої шкіри, яку не розірвуть найгостріші зуби.. довгу коричневу сорочку, заговорену цікавим образом, що рани самі зцілюються. Ой і не легко було її дістати. Мати багато заплатила за неї, а ще ми довго чекали, поки цілий Ковен відьом, здійснить потрібний ритуал.

Мій образ довершили високі чоботи, теж чудової якості й цікавими можливостями, вони роблять ходьбу беззвучною. Жоден листочок не зашумить під ними, жодна гілочка не трісне. І довгий плащ, що захищає і від спеки і від холоду.

Та вигляд у нього не дуже, як і весь мій образ, не жіночний, не тендітний...

Біда! Мій батько, як побачить мене на полюванні... Буде біда! Величезна! А ще він прийде в ярість коли побачить як я вдягнена. Як же він провадитиме: "Що порядні дівчата так не вдягаються. Що я соромлю весь наш славний рід. Що предки у склепах перевернуться. Що він видасть мене заміж і спекається проблем зі своїх плечей". Передавши мене чоловіку та його сім'ї(такі правила у нашому королівстві).

І він це може, я досягла потрібного віку. Та одружитись це найменша що я хочу. Добре що хоч мама мене розуміє й відмовляє тата від фатального, для мене вчинку.

— Сивілла, тільки не кажи що це ти? — здається мій широкий каптур не вберіг моє обличчя від впізнання.

І Джек, впізнав мене. Та він добрий. Аж занадто добрий хлопець, як для мисливця. Він, єдиний, хто не цькує мене, не жартує, не сміється із "дотепних жартів". 

— Я і не кажу! Та ти пронира й послід грифа, розкусив мій секрет раніше часу.

— Староста прийде у несамовиту лють... — Джек голосно засміявся і його очі замерехтіли веселими вогниками, — Дайно краще тебе роздивитись!

— Припини кричати й привертати зайву увагу. — зашипіла грізно.

Та на нього це не подіяло, він продовжував оцінювати мій прикид, й сміятись так, що мало не подавився.

— Ти як хлопець Сивілло! Ти хоч розумієш це. Дівчатам...

— Так, не годиться вдягати штани й брати до рук зброю, а ще застосовувати бойові заклинання, бо вони негативно впливають на жіночу вроду. Волосся стане сивим, нігті перетворяться на гнилі кігті, ніс стане крючкуватим й довгим, шкіра висохне й покриється бородавками. Джек? Невже ти справді у це віриш? Це дитячі страшилки!

— Не важливо у що вірю я Сивілло.. Важливіше у що вірять інші. А вони, не простять тобі цієї витівки. Народ у нас не освічений й не любить тих, хто виділяється.

Знаю, він має рацію. Сьогодні, я або виграю магічне полювання. Або програю і стану не просто посміховиськом номер один. А остаточним ізгоєм.

Та взагалі-то, мені нічого втрачати. Бо я втомилась, від думки, що зайняла чуже місце. Що мав народитись Сивілл...

Тому сьогодні я повеселюсь на славу, а там, будь те що буде.