Глава 2

Кайден

Тренувальна зала Академії виглядала як підземелля для катувань, тільки з високими стелями й магічним захистом на стінах. Замість вікон — вузькі бійниці, замість м’яких крісел — холодний камінь.

Я стояв у колі інших адептів, відчуваючи себе вовком серед пуделів. Золоті хлопчики розминали пальці, демонструючи один одному дрібні фокуси з вогняними кульками. Я ж просто тримав руки в кишенях, намагаючись не звертати уваги на те, як моя темрява всередині почала ворочатися, передчуваючи бій.

Двері розчинилися, і в залу ввійшла Селена. Цього разу на ній були облягаючі шкіряні штани та високі чоботи — одяг, що не залишав місця для уяви, але ідеально підходив для бою.

— Сьогодні ми перевіримо ваш рівень контролю, — почала вона, не дивлячись на мене, хоча я відчував її присутність кожним нервом. — Магія — це не фокуси на ярмарку. Це сила, яка хоче вас вбити. Ваше завдання — приборкати її.

Вона зупинилася в центрі зали.

— Адепте Ріхтер, до мене.

Той самий блондин, що хамив мені вранці, впевнено вийшов уперед. Він створив повітряний щит, який затремтів під легким ударом її магії.

— Непогано, — сухо кинула вона. — А тепер… адепте Вейн. Покажіть нам, що привезли з прикордоння.

Я вийшов у коло. Відчував на собі десятки глузливих поглядів. Селена стояла всього в трьох кроках. Її фіолетові очі тепер здавалися майже чорними.

— Нападайте, Кайдене. Будь-яким способом, — промовила вона.

Я завагався. Моя магія була некерованою. Якщо я випущу її повністю, я можу рознести цю залу до бісової матері.

— Що, злякався, дикуне? — пирхнув Ріхтер десь збоку.

— Давай, хлопче, — підштовхнула Селена, і в її голосі почувся виклик. — Або ти керуєш силою, або ти нікчема.

Це було останньою краплею. Я заплющив очі й дозволив чорному туману, що завжди сидів у моїх легенях, вирватися назовні. Повітря в залі вмить похолоднішало. Мої руки вкрилися чорною інеєм, і я викинув долоню вперед.

Замість звичайного магічного снаряда з моїх пальців вирвався справжній вихор темряви. Він з криком понісся на Селену. Всі адепти навколо зойкнули й відсахнулися.

Селена не поворухнулася. В останню секунду вона звела руки, створюючи сріблястий бар’єр. Гуркіт від зіткнення був таким сильним, що заклало вуха. Її щит тріснув, але витримав.

Проте інерція була занадто великою. Її відкинуло назад, і я, не думаючи, кинувся вперед, щоб підхопити її.

Селена

Він ледь не зніс мій захист. Один цей удар сказав мені про його силу більше, ніж усі звіти ректора. Це була чиста, первісна руйнація.

Але наступної секунди я відчула його руки на своїй талії. Кайден впіймав мене, не давши впасти на камінь. Моя спина притиснулася до його міцних грудей, а обличчя опинилося зовсім поруч із його шиєю.

Я відчула запах поту, хвої та небезпеки. Його дихання було уривчастим, гарячим.

— Ви в порядку? — прохрипів він прямо мені у вухо.

Його голос пройшовся по моєму тілу електричним розрядом. Я мала б відсторонитися, дати йому ляпаса за зухвалість або хоча б вилаяти. Але замість цього я на мить завмерла в його обіймах. Резонанс спалахнув з новою силою — між нашими тілами виникло таке тяжіння, що здавалося, ми зараз зростемося.

— Відпусти… — видихнула я, хоча мої пальці мимоволі стиснули його передпліччя.

Його шкіра була гарячою, наче розпечений метал. Я бачила, як на його шиї пульсує жилка. Він не відпускав. Його очі шукали мої, і в них я побачила не каяття, а хижий азарт.

— А якщо не хочу? — зухвало запитав він, ігноруючи десятки пар очей, що дивилися на нас.

У залі панувала мертва тиша. Студенти стояли з роззявленими ротами. Декан факультету бойової магії в обіймах першокурсника — це був скандал року, який міг закінчитися виключенням… або чимось набагато інтимнішим.

— Адепте Вейн, це порушення субординації, — я нарешті знайшла в собі сили відштовхнутися від нього, намагаючись повернути обличчю звичну холодність. Але мої губи все ще тремтіли. — Залишитеся після заняття. Ми будемо приборкувати ваш… «спалах». Індивідуально.

Я розвернулася і швидким кроком пішла до свого столу, не озираючись. Я відчувала, як горять мої щоки.

«Боже, що я роблю?» — промайнуло в голові. — «Я сама щойно запросила його на побачення під виглядом покарання».