Розділ шостий

Поїздка до королівського балу у найкращому екіпажі, що можна знайти без попереднього замовлення в столиці в вечір, коли проходить цей самий королівський бал, за замовчанням не могла бути комфортною. Але Елла навіть уявити собі не могла, що її сукня настільки забрудниться від подушок та облаштування екіпажу, котрі не були вичищені спеціально для того, щоб перевозити знатних дам у пишному непрактичному вбранні; ще більше її засмутило те, що вона не вміла ступати по мокрій після дощу бруківці у незручних туфлях так, щоб бризки не летіли на світлу сукню, залишаючи неохайні чорні плями. Дівчина навіть почала уявляти собі, що охорона палацу не дозволить їй заїхати у королівський сад, накаже повернути назад і їхати геть через невідповідність вбрання королівським стандартам. 

Проте насправді зморені охоронці лише попросили Еллу вийти з екіпажу, перевірили її запрошення, не глянули на грамоту про підданство, досить поверхнево оглянули сам екіпаж (чи не ховається у ньому хтось ще, чи хто зна навіщо) і відчинили ворота.

- Ви запізнилися більш ніж на дві години, парадний вхід вже не використовується. Їдьте по аллеї водограїв і обігніть палац зліва, там побачите бічний вхід. Ваш екіпаж має одразу залишити територію палацу, починаючи з третьої ранку усім бажаючим буде надано екіпаж для дороги додому. Гарного вечора.

Елла не встигла подякувати, бо її візник рушив з місця ще до того, як охоронець закінчив говорити. Вони поїхали поміж височенними водограями, зробленими у вигляді класичних мармурових скульптур, що уособлювали членів королівської родини давніх часів; потім повернули наліво і почали наближатися до будівлі палацу. І чим ближче вони наближалися, тим більш чутною ставала музика і гамір людських голосів, тим більш вразливо і не на своєму місці відчувала себе дівчина. Все її тіло було вкрите холодним потом, коли екіпаж нарешті зупинився на площі перед височенними вікнами палацу і візник виявив небачену до цього спритність, допомігши Еллі вийти з екіпажу з грацією. 

- Гарного вечора, пані.

Екіпаж вже зник за рогом, а Елла все ще застигла на тому ж самому місці, де її висадив візник, намагаючись втамувати калатання серця і зрадницьку слабкість у ногах. Служка, що стояв разом із охороною біля бічних дверей палацу, інтерпретував її поведінку по-своєму, підбігши і почавши принижено вибачатися:

- Вибачте, пані, але ми вже не маємо змоги надати вам супровід для проходу в бальну залу. 

- Я не розумію, - почала спантеличена Елла.

- Всі гості, що запізнюються, мають змогу потрапити на бал, але ми вже не оголошуємо прибуття гостей і не надаємо супровід для самотніх дівчат. Вибачте. 

- Добре, - хитнула головою Елла, радіючи про себе, що ніхто вже не оголошує прибуття гостей і її прибуття не має привернути багато уваги до себе. 

- Буль ласка, йдіть за мною, - служка посміхнувся менш формально. - Я покажу вам дорогу до бальної зали. 

- Дякую, - Елла зробила крок по бруківці у проклятущих туфлях і похитнулася, ковзнувши підборами по вологій поверхні каменю. При цьому почувся гучний “хлюп” від води, що стояла між каменями після дощу. 

Дівчина завмерла на хвильку, щоб відновити емоційну рівновагу, бо вона фізично відчула, як червоніють її щоки. Це помітив і служка.

- Пані, не руште з місця і чекайте мене тут, - прощебетав він, зникаючи у дверях палацу. 

Елла зітхнула і спробувала вмовити тіло стати більш гнучким. Чому вона має ходити на високих підборах, хто їх взагалі вигадав? Чому весь тиждень мав йти дощ? От якби магія все ще була дозволена і вивчалася, якийсь з архімагістрів міг би виправити погоду хоча б на один вечір, задля королівського балу. Еллі таке не під силу та й навряд під силу комусь з чарівників, що живуть зараз.

Дівчина розмірковувала над тим куди подівся служка та чи не пізно ще втекти і повернутися додому до того самого моменту, коли з дверей палацу з’явився цілий виводок служок у однакових уніформах, при цьому двоє з них несли згорнутий у великий рулон килим. Елла вирішила, що протестувати вже не має сенсу; служки почали обережно розгортати килим від Елли і до самих дверей палацу, маючи на меті дозволити дівчині пройти до будинку по більш сухій поверхні. Дівчині здалося, що охоронець біля дверей зневажливо поглянув на неї, коли вона проходила повз нього до розкішного вестибюлю. Але служка швидко повів її вглиб палацу, до джерела музики і голосів, та й Елла не мала часу перейматися про те, що подумають про неї королівські слуги. 

- Ось, пані, це головна бальна зала, - Еллин провідник з легкістю відчинив масивні дубові двері і майже заштовхнув дівчину всередину. - Гарного вечора. 

Перше, що зробила Елла, опинившись у бальній залі, - це відійшла до стінки за спини натовпу, що спостерігав за танцями, та замружила очі на хвильку. Потім вона оглянула кімнату і спробувала зорієнтуватися. 

Головна королівська бальна зала була більша за будь-яку залу, яку дівчина бачила у своєму житті; їй здалося, що навіть головний павільон критого ринку її рідного міста не міг зрівнятися із цією величною кімнатою, сповненою какофонії голосів, ароматів та музики. У величезних дзеркалах, розташованих на стінах кімнати, відображалися десятки, можливо й більше ста розкішно вбраних танцюючих пар, і через це здавалося, що кімната була ще більша і сповнена ще більшої кількості людей. Від мерехтіння сотень свічок у золоті, дорогоцінних каменях, блискучих тканинах та срібному посуді знову хотілося замружити очі, а від ледь відчутної задухи і нестачі свіжого повітря почала нити голова. 

Перші декільканадцять хвилин Елла не могла відвести погляд від калейдоскопу світла і кольорів, настільки її вразило побачене і настільки приголомшливим здався цей новий світ аристократії та багатства. Вона зрозуміла, чому матінка Анна так багато зусилль вкладала у вбрання своїх дочок: кожна жінка на балу намагалася бути вдягненою, як королева або принцеса; навколо було багато дійсно гарних суконь та підібраних зі смаком прикрас, цікавих зачісок, не бачених Еллою раніше тканин та такої детальної ручної вишивки, що здавалося, ніби малюнок був нанесений на тканину тонісіньким пензлем. Її власна сукня виділялася досить старомодним кроєм та багнюкою на подолі, але Елла сподівалася, що ніхто не буде прискіпливо розглядати низ її сукні у цьому розмаїтті і вона не осоромиться, як попереджала тітонька.