Розділ сімнадцятий

Елла здивувалася, наскільки швидко паладини підготували все необхідне для сеансу магічного допиту: за п’ять хвилин у кімнаті з’явився невеликий стіл, ще один стілець поряд зі стільцем, на якому сиділа вона, а також зірка перформансу - величне дзеркало у людський зріст. Поки що дзеркало просто стояло навпроти дівчини, вкрите цупким простирадлом, щоб ніхто не побачив його поверхні; Еллі здалося, що з-під простирадла віяло холодом. На столі біля дзеркала встановили дві дивної форми кам’яні статуетки, котрі мали керувати дзеркалом і забезпечити його стабільну роботу, а в разі потреби - перервати сеанс достроково.

Поки лорди щось обговорювали у своєму кутку, дівчина більш уважно перечитала «інструкцію» з використання дзеркала. На папері все виглядало дуже легко, навіщо ж тоді так багато моторошних застережень? Дуже скоро Елла на власному досвіді дізнається, в чому справа. 

Грюкнули двері і лорди в одну мить змовкли; Елла повернулася до дверей і зустрілася поглядом із дуже невдоволеним Едвардом, котрого супроводжували двоє паладинів.

- Ти диви, - сказав принц, обводячи очима кімнату, - яке вишукане товариство. Не менш вишукане ніж те, що засудило мене до смерті. Хоча ні, я здивований. - Тепер Едвард звернувся до Елли. - Тебе я не очікував тут побачити. Отже ти - нова іграшка магістра? Не дивно, що я так часто і зовсім випадково з тобою стикаюся.

Дівчина відкрила рота, щоб відповісти, проте їй завадив лорд Леннокс:

- Едварде, зараз не час налаштовувати проти себе ще більше людей. 

- Едварде? - насмішило повторив принц. - А де ж мій титул? Якщо ви так вірите в мою неповинність, чому відкинули титул? 

- Ви маєте змогу добровільно надати нам докази своєї неповинності, - мовив Леннокс. - Скажіть, хто може довести, що ви не бачилися з батьком з моменту сварки і до моменту, коли його знайшли мертвим? Хто може розповісти, що ви робили у цей проміжок часу?

- Чому б вам не довести, що це саме я вбив батька? Чи є у вас свідки? Будь хто міг зайти в його схованку.

- І цей хтось мав при собі ваш ніж? - запитав один із лордів, що стояли обабіч.

- У мене багато речей, я не слідкую за такими дрібницями - я міг його загубити тиждень тому і не знати про це. Або хтось міг забрати його з мого кабінету.

- І ви не помітили втрату ножа? - допитувався далі лорд.

- Я не часто заходжу в свій кабінет останнім часом, - посміхнувся Едвард. - Мені там нема чого робити, ви ж так гарно керуєте королівством, о зібрання високих лордів.

- Ми вже все це обговорювали, не будемо витрачати час на повторення, - втрутився Леннокс. - Чи бажаєте ви, Едварде, додати щось у свій захист?

- Доведіть, що вбивця - я, - промовив принц, знов оглядаючись довкола. - Поки що ви довели, що я міг би це зробити. Як і багато хто з охорони палацу. Як і багато хто із вас. Якби мого батька вбили вашим ножем, Ленноксе, сьогодні допитували б вас.

- Ви не залишаєте нам вибору, - лорд Леннокс зітхнув. - Ми зібралися тут, щоб застосувати дзеркало Безлічі Очей і дізнатися правду, яка вона є з вашої точки зору. 

- І оце дівчисько, що навіть не було взмозі навчитися танцювати, буде оперувати дзеркалом? - насмішиливо мовив принц. - Якби я хотів вкоротити собі віку, то зробив би це сам.

Елла зашарілася від гніву - на себе та на Едварда, котрий ніяк не міг забути її танцювальні здібності.

- Ця дівчина, - відповів Леннокс, - погодилася наразитися себе на небезпеку, щоб спробувати врятувати ваше життя. Життя, яке ви не дуже цінуєте, бо не б’єтеся за нього.

- Годі вже нотацій, - Едвард звів очі до стелі. - Я не прийматиму участь у цьому божевіллі добровільно.

- Як я вже сказав, ви не лишаєте нам вибору.

Леннокс дав сигнал паладинам і вони примусово всадовили принца на стілець поруч з Еллою, обличчям до дзеркала. Едвард склав руки на грудях та міцно заплющив очі:

- Я буду чинити супротив, щоб ти знала.

- Це значно збільшить вірогідність негативних побічних ефектів для нас обох, - сказала дівчина. - Що таке важливе ви намагаєтеся приховати?

- Ти ще можеш відмовитися і не постраждати, - знов посміхнувся Едвард. - Це було б розумно з твого боку.

- Хтось же має рятувати вас від вас, - посміхнулася у відповідь Елла.

Їй здалося, що за бравадою принца на мить з’явився острах, а після того він голосно розсміявся:

- Чи можу я дізнатися ім’я свого ката? Щоб знати, кого проклинати? Я...

- Не звертайте увагу на його теревені, - перебив лорд Леннокс. - Він намагається вивести вас з рівноваги, щоб вплинути на ваші здібності через емоційний стан.

- Я здогадалася, - сказала Елла, вдивляючись в обличчя принца. Її трохи обурило слово «кат», але це навряд була реакція, на котру він чекав, адже зазвичай злість тільки підсилювала Еллину магію. - Мене звати Елла. Якби ви не забули, що таке гарні манери, то спитали б це ще на балу.

- Елла, - повторив Едвард. - Так прозаїчно. Елла, королівський кат... не звучить. 

Лорд Леннокс ще раз дав сигнал паладинам і вони зняли простирадло з дзеркала. Тканина впала долі із голосним шурхотом, оголивши поверхню дзеркала. Замість свого відображення у склі Елла побачила чорну безодню, від вигляду котрої стало моторошно.

- Чого всі змовкли й перестали дихати? - продовжував насміхатися принц. - Самі злякалися свого ж геніального плану?

Мастер Дого простягнув дівчині одну зі статуеток, котрі контролювали дзеркало.    Хтось підійшов ззаду, дівчина відчула дотик холоду на шиї, а потім осточортілий нашийник впав на підлогу. У відповідь на це дзеркало миттєво почало сяяти білим світлом, котре засліпило усіх, хто був у кімнаті, окрім Елли. Тепер у білому сяйві дзеркала вона бачила відображення себе, а у голові відчула хаотичне переміщення магічної енергії.

- Дзеркало необхідно відкалібрувати, - голосно сказала Елла. - Не дивіться в нього, поки біле світло не згасне.

Вона напружилася, згадавши сторінки інструкції, і подумки простягла руки до дзеркала, потім спробувала вдати, що перед нею не відображення, а вікно. Треба спробувала подумки підтягнути раму дзеркала-вікна до себе і визирнути назовні, як через звичайне вікно... Біле сяйво згасло, а у кімнаті знов зашепотіли лорди, підходячи ближче.