Епізод 23

Епізод 23

Крейзер, виконуючи наказ Лайроса Вейна, привів до зали двох найкращих бійців зі свого загону.

Вони стояли рівно, мов висічені з каменю, не зводячи поглядів уперед.

– Ви двоє обрані не випадково, – почав Крейзер, повільно проходжуючись перед ними. – Ваш інтелект, бойові навички та стратегічне мислення вирізняють вас серед інших. Наш пан бажає бачити у вас своїх особистих воїнів – тих, хто виконуватиме його волю без вагань… і без права на помилку.

Він зупинився, уважно вдивляючись у них.

– Це його наказ.

Чоловік зробив крок уперед і впевнено відповів:

– Для нас велика честь прийняти цей обов’язок. Ми готові служити й виконувати будь-які накази.

Жінка ледь нахилила голову, але в її голосі звучала сталь:

– Я доведу, що гідна цього звання. Моя відданість пану буде беззаперечною.

– Чудово, – коротко кивнув Крейзер. – Спускайтеся до лабораторії. Очікуйте подальших вказівок. Пан Вейн незабаром приєднається.

Вони синхронно схилили голови й мовчки рушили донизу, їхні кроки глухо відлунювали в коридорах.

Тим часом енергія порталу досягала критичної позначки – він майже завершив «зарядку» й ось-ось мав стати доступним для використання.

Крейзер повернувся до одного зі своїх підлеглих робітників, що стояв біля панелі керування.

– Поклич пана Вейна. Час настав, – сухо наказав він.

Той негайно кивнув і швидко зник у глибині комплексу.

Минуло небагато часу, перш ніж у лабораторію увійшов Лайрос Вейн.

Його поява змусила навіть повітря ніби стиснутися.

– Отже… – промовив він, повільно оглядаючи новобранців. – Ви і є мої нові воїни.

Коротка пауза.

– Назвіться.

– Ксеноріс, – спокійно відповіла жінка.

– Онікзеро, – додав чоловік, не відводячи погляду.

На обличчі Вейна з’явилася ледь помітна посмішка.

– Гарні імена. Він зробив крок ближче.

– Тепер… розкажіть, на що ви здатні.

Ксеноріс заговорила першою. Її голос був рівний, але в ньому відчувалася впевненість досвідченого бійця:

– Я спеціалізуюся на ближньому і середньої дальності бою. Чудово володію списами, мечами та подвійною зброєю. Моя сила – у швидкості та точності. Я витривала, гнучка і добре адаптуюся до змін у бою.

Вона на мить зупинилася, дивлячись прямо на Вейна.

– Я не залишаю супротивникам другого шансу.

Після неї заговорив Онікзеро:

– Моя спеціалізація – вогнепальна зброя. Влучність – на високому рівні навіть на значних дистанціях. Я контролюю поле бою з середньої дистанції, та на відстані. Рідко, коли мої набої неточні.

Він злегка підняв праву руку.

– Протез. Посилений. Дає додаткову силу, стабілізацію й можливість витримувати навантаження. Добре допомагає при необхідності завдати удару зблизька.

«Досить непогано. Але замало».

– Що ж, для того, щоб ви були ще надійнішими, вас треба удосконалити.

Лайрос попросив дві пробірки з чистою рідиною. Він взяв в кожну руку по пробірці. Після чого, він почав якийсь ритуал. Його очі засвітилися, з рук почався виходити дим, а сам Лайрос промовляв щось незрозуміле. Чоловік здійснював якесь заклинання.

Всі стояли уважно дивилися. Хтось затамував подих, а хтось стояв нерухомо і не міг зрозуміти, що відбувається.

За хвилину чоловік закінчив ритуал. Рідина, що була у невеличких пробірках змінила колір з прозорого на червоний. Проте, там не просто змінився колір – в рідині щось рухалося схоже на темний вогонь всередині.

Лайрос підійшов до своїх двох нових бійців і протягнув їм ці рідини.

– Це вам від мене подарунок. Випийте.

Жінка з чоловіком переглянулися і майже одночасно, без ентузіазму прийняли їх. Потім жінка запитала:

– Пане, що це?

– Це, люба моя, ваше покращення. Ви станете кращою версією себе. Просто випийте.

Вони декілька секунд вагаючись стояли в роздумах. Але зібравши волю в кулак чоловік випив перший, а за ним випила й жінка.

Спочатку нічого не трапилося. На якусь мить усі завмерли в напруженому очікуванні.

Потім – в один момент – усе змінилося.

Тіла обох різко здригнулися, ніби всередині щось вибухнуло. Вони по черзі зігнулися вперед, не стримавши різкого видиху. Порожні пробірки випали з рук і з дзенькотом розбилися об підлогу.

Ксеноріс схопилася за груди, пальці судомно вп’ялися в тканину одягу.

– А-а…! – вирвався з її горла приглушений крик.

Онікзеро стиснув зуби, але напруга швидко зламала його контроль – він різко впав на коліно, важко дихаючи.