Епізод 11

Ми сиділи мовчки кілька хвилин. Я був настільки приголомшений, що просто втупився в одну точку й думав над почутим. Нарешті тишу перервав голос Мітофа:

– Деміане, все гаразд?

Я виринув із роздумів.

– Га?.. Чи все гаразд?.. – почав я відповідати, з диким поглядом. – Ні, нічого не гаразд! Як виявляється, я, скоріш за все, нащадок чоловіка з іншої планети… Як у мене взагалі може бути все гаразд?!

– Заспокойся, хлопче! – закликав Мітоф. – Це не така вже й погана новина. Ти ж через це не помираєш. І, до речі, треба ще на всі сто відсотків впевнитися, що саме ти – син того самого Росмуса. Звісно, родима пляма багато про що говорить, але все ж таки… Усяке може бути, можливо, це просто співпадіння.

– Ах… Гаразд. І як ти думаєш це перевірити?

– Є в мене одна ідея… Дай мені руку, будь ласка.

Я простягнув йому руку. Він взяв її долонею догори своєю лівою рукою і став уважно вдивлятися. Потім через мить поклав іншу руку зверху і заплющив очі.

Мені стало незручно – усе це виглядало дуже дивно.

– Що… це ти робиш?

– Чекай.

Він простягнув свою праву руку тепер вже вбік, і за мить у неї влетів його магічний посох. Я на мить забув, що він таке вміє робити, тому на секунду здивувався, а потім згадав, що вже не перший раз таке бачу від нього. Потім Мітоф, досі з заплющеними очима, тримав посох, який раптово засяяв. Я уважно стежив за ним.

– Ай! – скрикнув я. – Що це було!?

– Вибач, я проаналізував твою ДНК.

– Ого, ти навіть таке можеш?

– Ну, магія й не таке вміє, – усміхнувся він й відпустив мою руку. – Тут, на цій планеті, як я вже казав, енергія трохи інша, магія слабша, але деякі речі все ж таки працюють.

Я роздивився свою руку, яку щойно тримав чоловік.

– Тож, ти просканував. І що далі?

– Що ж… Можу тебе або обрадувати, або засмутити – дивлячись, яка буде твоя реакція, – він зробив коротку паузу. – Ти наполовину землянин, наполовину магістянин. Я в цьому тепер упевнений.

У мене мороз пішов по спині, і шкірою пробігли мурахи.

– Очманіти!.. – від враження я знову присів на камінь. – Що ж це виходить, мої рідні приховували це від мене? Господи, цього не може бути…

– Може, друже, може, – Мітоф присів і поклав руку мені на плече.

Двадцять років я жив, думаючи, що я – звичайнісінька людина, а зараз виявляється, що від мене приховували таку велику таємницю. У голові не вкладається. Але чому мій батько… Росмус прийшов на нашу планету колись раніше? І як це –  любов між різними видами людства? Це звучить, як просто якийсь жарт…

– Ти кажеш, що знав мого батька, – не піднімаючи голови, почав я. – Він тобі щось казав про свою родину, що він був в іншому світі чи щось таке?

– Так, але…

– Але?..

– Але він не уточнював нічого. Просто був момент, коли він зник на декілька років, нічого нікому не сказавши, а потім з’явився зненацька і сказав, що був зі своєю родиною. Я в нього питав про родину, але він мені відмовив, аргументуючи це тим, що якщо він щось розкаже, то родина може потім бути в небезпеці. Ще він казав про якесь відкриття, але також без уточнень. Ту зустріч я ніколи не забуду.

– Вау. Був зі своєю родино… А може, це він казав про родину на Магісті?

– Ні, це виключено, – заперечив Мітоф. – У нього не було родини на своїй планеті. Тим паче… він тоді сказав, що в нього є син. І тепер є купа доказів, хто насправді є його сином. Це точно ти, Деміане!

– Мій батько… з іншої планети. Я наполовину інопланетний. Це зараз взагалі реальність?.. Чому я за стільки років нічого не відчув, що я незвичайний? Не розумію.

– Можливо, твій батько застосував якісь чари, щоб ти був завжди звичайною людиною, як інші з планети Земля. Ти ні зовні, ні внутрішньо не видаєш незвичайних ознак, але все ж таки в тобі є магістейська частина. Я це знаю. Можливо, вона подавлена, а може, гени твоєї мами виявилися сильнішими, і ти залишаєшся схожим на цей рід.

– А які взагалі відмінності є між особою моєї… – я запнувся, бо тепер не знав, яка з двох планет є моєю, – тобто, між особою із Землі та з Магісти?

– Ну… – чоловік поглянув на свій посох. – Так як на цій планеті магії у вас не було, то, думаю, це не просто так. Я вважаю, що поки що лише люди з планети Магіста можуть користуватися магією. Можливо, звісно, десь є ще якийсь вид істот, схожих на нас, і в них також є магія і так далі, але, знову ж таки, якщо у вас ніколи не зустрічалась магія, то пояснення лежить на поверхні.

– Добре, і що ти пропонуєш? Я ж не вмію чарувати.

– А цього, друже мій, ми ще не знаємо.

Мітоф піднявся й пішов у хатину.

– Ти куди? – запитав я.

– Візьму свій молот. Перевіримо, які в тебе є здібності і на що ти здатен.

Я і молот?.. Він же говорив, що лише якісь гідні претенденти зможуть ним користуватися. Не хотів би я тут випадково все рознести чи когось пошкодити. Навіть не усвідомлюю, яка сила в цього молота і що він вміє.