Епізод 9

– Пане Вейн! Ми знайшли дещо – ви маєте це побачити! – примчав у головну кімнату зруйнованої Ратуші один із прислужників Лайроса Вейна.

Йдучи сходами, що залишилися під завалами головної будівлі планети Магіста, Лайрос намагався здогадатися, що ж саме знайшли його люди. Запаси? Вибухівку? Нові планетарні артефакти?

Нарешті, дійшовши до дверей із навороченим замком, слуга на ім’я Рорус жестом показав господарю пройти вперед.

– Замок мав хороший захист, але ми його зрештою зламали. Можете заходити.

Зайшовши до кімнати за дверима зі зламаним захистом, Лайрос побачив щось таке, що змусило його одразу задуматися, навіщо це тут узагалі було створено.

– Що це за конструкція?!

– Ми не знаємо, пане. Поки що працюємо над тим, щоб зрозуміти, що це таке і яке його призначення.

– Дізнайтеся якнайшвидше! – різко наказав Лайрос. – Я хочу знати, для чого ця незрозуміла споруда тут стоїть! Є хоч якась інформація?!

– Е-е… ні, пане… ми тільки-но почали діагностику, – відповів слуга тремтячим голосом.

– Гаразд. Як тільки дізнаєтесь хоч щось – одразу повідомте!

– Є! – вигукнув один із дослідників.

Лайрос миттєво зреагував на крик і негайно підійшов до того, хто вигукнув.

– Говори! Що це?

– Пане… це – портал. За даними, які я отримав, останній раз він активувався… вчора.

– Вчора?! – вибухнув Вейн. – Як це можливо?! Територія ж уже була повністю під нашим контролем. Тут були тільки наші! Що за… – він зробив коротку паузу. – Портал… Куди?!

Дослідник глянув на свій аналізатор.

– Дані уточ… – він обірвався на півслові. – На якусь планету, що називається… – він мружився, ніби різко погіршився зір. – Що за дивна назва?.. Земля.

– Земля... Що за дурна назва? – буркнув Лайрос. – І хто б узагалі став відправлятися на якусь незрозумілу планету? Хоча... яка різниця. Той, хто туди подався, мабуть, уже мертвий. Хто зна, що могло на нього чекати на тій планеті. Там, певно, навіть дихати неможливо без нормальної атмосфери.

– Пане… Ця планета має дуже схожі характеристики з нашою… Там цілком мож…

– Що?! Схожі характеристики?! – Лайрос різко підійшов до дослідника й пильно глянув йому в очі. – Тобто ти хочеш сказати, що якийсь «розумник» узяв, створив цей портал, якимось чудом знайшов цю кляту планету, де можливе життя, і відправився туди?!

– Т-так і є, напевно…

– Що за дурниця?! Це просто неможливо! Ви впевнені, що дані точні?

– Звісно, пане. Наші технології не можуть збрехати, я впевнений.

– Гм… Вперше чую про таку планету. Звідки вона взялася у нашій галактиці?

– Вона не з нашої галактики…

Лайрос, наче побачивши привида, широко розплющив очі.

– Не з нашої? Як?!

– Ця планета молодша за нашу. Вона знаходиться в галактиці під назвою «Чумацький Шлях».

– Зрозуміло… Думаю, цей портал наразі зламаний. І цікаво чому... За скільки часу ви зможете його полагодити?

– Полагодити?! – дослідник здивовано глянув на портал. – Пане… Це складна технологія. Тут ще й магія використана. Я не знаю…

– Даю вам добу. Зрозуміло? – він дивився на дослідника, наче хотів його прикінчити.

Той від страху аж спохмурнів і стривожився за своє життя.

– Т-так, пане… я зрозумів.

Після розмови Лайрос ще дві хвилини мовчки вдивлявся в конструкцію порталу і на метушню, яка відбувалася після його слів, а тоді нарешті розвернувся й рушив до виходу з підземелля.

Підіймаючись сходами, його розривали думки: Хто створив цей портал? Кому це було потрібно? Для чого? Що за планета – Земля? І як давно хтось знав про її існування?..