Хеппі -енд

Думаєте мій дракон жартував? Ні, тільки не Ронар. Врешті-решт мені довелося благати про милість і зізнатися, що кількість царствених дракончиків в цьому світі скоро збільшиться. За це я була винагороджена ошаліло- щасливим поглядом і доооовгим поцілунком.

А далі понеслося. Дракон трясся наді мною, як над кришталевою вазою. І не тільки він. Вся сімейка просто не відходила від мене ні на крок. Ну з Калієй і Аргором у мене і раніше були толерантні відносини. До речі, найменша принцеса насправді була щаслива, що у нас з Ронаром все вийшло. Фамільна гордість, фамільною гордістю, а ось мрію кожної дівчинки про велике і чисте кохання ніхто не скасував. Але коли імператор ... Що я там говорила? Єдиний з сімейства хто не звертає на мене уваги? О, це було до того як всі дракони палацу, рівно через тиждень, відчули силу мого малюка. На радощах імператор назвав мене «донечкою». Жах, в цей момент я мало не вдавилася. І тепер уже вся драконяча, дружна сімейка мала звичку тискати й обіймати мене. А Його Величність в перших рядах. Тепер у нас девіз "Все для улюбленої невістки й дорогоцінного онука"

Я від такої уваги дуже втомлювалася, але Ронар пообіцяв мені канікули, в симпатичному замку за межами королівської резиденції, відразу ж після весілля.

На це пишне дійство  був запрошено весь Світлий континент. Всі, хоч що-небудь значущі особистості. Звичайно ельфам теж надіслали запрошення, але ті дуже ввічливо відмовилися. Не скажу що засмутилася.

Зате ось кого я щиро була рада бачити, так це Ріву. Ронар, на моє прохання, відправив за травницею ескорт. Вона і Морус прибули за два тижні до весілля і стали одним з кращих подарунків для мене. Я довго не могла наговоритися зі своєю подругою і першої рідною душею в цьому світі.

Запропонувала Ріві  залишитися з нами в палаці, але та відмовилася. Надто вже м'які тут перини, а повітря занадто затхле. Я не стала наполягати прекрасно розуміючи, що вік проживши на свободу і в близькості до природи, не захочеш це міняти, навіть заради палацу. Та й Морус підозріло нарізав кола навколо травниці й міг зманити мою подругу більш привабливою пропозицією. Ріва ніяковіла і червоніла як маків цвіт. Так що я від щирого серця сподівалася, що крамар нарешті уламає вперту знахарку. Другим, весільним подарунком для мене було звільнення Адама. Я довго просила Ронара, а він довго впирався, але проти вагітної не попреш.

Адама звільнили й навіть призначили на хорошу посаду, за три дев'ять земель від столиці. Я дуже хотіла вибачитися і попрощатися з ним, але мене не підпустили на гарматний постріл. Більш того, Адаму було заборонено з'являтися в столиці та бачитися зі мною. Цю гірку пілюлю мій ревнивець підсолодив тим, що всі діти! Адама вже автоматично приписані до палацу. Хлопчики в вартові, дівчатка в фрейліни.

Принц-інтригант чітко дав зрозуміти, чого очікує від нещасного охоронця.

Ну і найголовніше, до весілля, з'явилися мої дівчатка. Трохи перелякані переходом і фантастичними видами, та вони швидко звикли до Суррану. Адже імператорська сім'я зустріла їх з відкритими обіймами.

Правда Анюта як старша все ще дивилася насторожено навколо, була стримана і трохи скута.

Але я сподіваюся, вона відтане. Нам разом треба буде ще пройти довгий шлях реабілітації після тих років, коли вона вважала мене мертвою.

А ось Машер відразу втягнулася в життя принцеси. Їй подобалася столиця, подобалися її жителі, подобався палац. Але найголовнішим аргументом залишитися для неї, як не дивно, став ... Аргор.

Машка закохалася в молодшого принца відразу як тільки побачила. Геть не  здивована, адже та сама блудлива кішка була її улюбленицею. І як буває при першій, дитячій закоханості просто не давала йому проходу. Зазвичай охочий до жіночої уваги Аргор, бігав від моєї Машки як від чуми. А після того, як дочка проникливим, голосним шепотом запитала мене, дивлячись на принца, чи можу я їй організувати зустріч з богинями, оскільки у неї була до них справа.

Бідолаха Аргор попросився на фронт. Просто благав імператора відправити його на Темний Континент, бо там ще не всі змовники переловлені й Аканту не знайшли.

У той же вечір Сурран подякував мені за таку чудову можливість, приструнити молодшого принца. Тепер якщо раптом, що Його Величність буде погрожувати Аргору  моєю Машкою.

Так в галасливих турботах і приємних зустрічах наблизився день весілля. Я дуже хвилювалася і переживала.

Для мене це дійсно було, як вперше.

І знову святково прикрашена площа, натовпи народу, що скандують хвалу імператорської сім'ї. Моя біла карета зупинилася біля входу в храм. Притримуючи пишну сукню однією рукою, а букет другою я вибралася з екіпажу і завмерла поруч з величною будівлею.

Ось він, апогей моєї подорожі, тут перестає існувати попаданка Катерина і народжується ясновельможна принцеса Ліана. На секунду стало страшно, але я відкинула всі сумніви в сторону і рішуче переступила поріг храму. Усередині коливалося людське море. Безліч знайомих і незнайомих облич, що дивилися виключно на мене.

Ось імператорська сім'я в спеціально зробленому для них ложі. Поруч, на почесних місцях мої дівчатка. Аня підморгнула мені, і я посміхнулася у відповідь. Ріва, Морус, Рінсвінд, Цереріус ...

Але все це стало не важливо, коли поруч з величезною, квітковою аркою я побачила його ... Мого прекрасного принца. Який же ти все-таки гарний, Цукерочка, в білому мундирі й чорними очима повними любові.

Зал ахнув, тому, що я засвітилася. Але мені було байдуже, мій коханий простягнув руку і засвітився у відповідь. Я бачила тільки його і пішла, майже побігла, до нього.

Уперед до любові, вперед до нескінченного щастя.

****

Ось і все, дорогі мої читачі, історія Каті щасливо завершилася))) Та це не кінець і надалі автор планує радувати вас ще багатьма цікавими історіями. Отож, підписуйтесь, ставте вподобайки й пишіть коментарі, бо це є найкраща їжа для капризного Муза.