Розділ 29

Зміни, що відбулися на рідній кухні було видно не озброєним оком. Ось цього я не купувала. І ця каструля не моя. За звичкою відкрила холодильник. Фууу, ніколи не любила топінамбур. Та й дівчатка теж. Як його можна їсти. Схоже, Ліза швидко встановила тут свої порядки.

Видно я непогано пошуміла дверима від холодильника, бо на кухню зайшла Анюта.

- Маш, ти прийшла. Ой, а ти хто така? - злякано скрикнула моя старшенька.

Боги. Як вона виросла, яка красуня. Я просто дивилася на неї й не могла вимовити ні слова. Схоже, їй зараз сімнадцять і ми з нею виглядаємо як однолітки.

- Як ти сюди потрапила? Відповідай або я зараз поліцію викличу.

Грізно звела бровки моя дівчинка. Вона і в дитинстві так робила коли злилася. Мене завжди це смішило і розчулювало. Вона теж придивлялася до мене, я бачила це, силкуючись щось зрозуміти.

- Анютині глазки... - назвала я дитяче прізвисько Ані, простягаючи руки до дочки - як же ти виросла, сонечко.

Дочка відсахнулася з жахом дивлячись на мене.

- Мама? Ні, це якийсь злий розіграш.

- Ні, сонечко, це насправді я. Жива і здорова.

- Але як, же ... Мамочка - і дитя зірвалося з місця, кинувшись мені на груди. Ми обидві ридали, щасливі від зустрічі, на яку вже майже не розраховували.

Трохи заспокоївшись я закликала старшу дитину до дій

- У мене дуже мало часу Анечко, а ще стільки потрібно зробити й розповісти. Де Маша? І тато?

- Маша у подружки своєї, Наташі з сусіднього під'їзду. Я зараз подзвоню. А тато ... - Дочка зам'ялася, явно боячись розповідати мені про нову дружину Віктора - тато повіз Лізу в пологовий будинок, у неї скоро планове кесареве.

- Все в порядку, донечко, я знаю про Лізу і тата.

- Але де ти була весь цей час, мам? І ... Ми ж були на твоїх похоронах, це ж було насправді.

- Дзвони, Маші, розмова стосуватиметься вас обох, і обіцяю, ти все зрозумієш.

Машка була у квартирі рівно через дванадцять хвилин і, як не дивно, впізнала мене відразу. Просто повисла на шиї мавпочкою не перестаючи плакати «Мама !! Мамочко!!". Розцілувавши свою молодшу зірочку, я сіла за серйозну розмову, попередньо попросивши одягнути браслети й не знімати. Це було мудре рішення, через те, що на очах шокованих дівчаток браслети в'їлися в шкіру, перетворившись в симпатичні татуювання. Я зітхнула з полегшенням: тепер буде простіше розповідати за всі ті чудеса, що сталися зі мною, а дівчатка вже не зможуть втратити засіб зв'язку.

Дочки слухали мою розповідь, відкривши рот і періодично недовірливо скрикуючи. Але докази були перед ними. В кінці свого оповідання я запропонувала дочкам переїхати до мене в Сурран назавжди. Знаю, що для них і так новин занадто, але у мене не було часу, щоб роздумувати, відведені години танули з кожною секундою. Анюта зам'явшись, і опустивши очі, винувато зізналася, що не може. У неї є хлопець, і вони хочуть одружитися. Я насупилася і запитала, хто ж покусився на мою дівчинку. Як виявилося сусідський хлопчисько Микита. Я згадала товстенького ведмедика в окулярах і в здивовано глянула на свою красуню.

- Ой, мамо, ти його зараз не впізнаєш. Микита - майстер спорту з єдиноборств. Ми в цьому році хочемо вступати на фізмат разом. І я ... Не можу я переїхати, матуся. Вибач. Але я буду часто-часто тебе відвідувати.

Ох, чому наші діти так швидко ростуть і чому нам доводиться їх так рано відпускати. Я обняла і поцілувала свої ластівочку. Моя любов з тобою завжди, дівчинка моя.

А ось Машка вже стрибала на стільці плануючи, що візьме з собою в валізу. Поки звичайно тільки погостювати, але взагалі. Вона, правда буде принцесою? Я невпевнено кивнула. Ну, якщо я буду імператрицею, то чому б і ні.

- Крутооооо - протягнула моя Машер.

І тут у дверях почувся звук ключа.

- Дівчата, я вдома, Лізі потрібно зібрати ... - в кухню зайшов Віктор і шоковано застиг побачивши мене.

Дівчатка не пам'ятали маму такою, а ось благовірний саме на цій красуні й одружився п'ятнадцять років тому.

Ви коли-небудь бачили як чоловіки втрачають  свідомість? Ні? А ось ми спостерігали.

Колишнього чоловіка довелося відкачувати нашатирем і валеріянкою. А потім розповісти сильно скорочену версію мого попаданства. Вітя не вірив, але кивав, не маючи сил усвідомити, що відбувається. В кінці моєї розповіді, очі його були повні скупих, чоловічих сліз ...

- Катя, я ... Прости мене за все.

Я піднялася і підійшла до колишнього. Обійнявши його і притулившись лобом до лоба сказала:

- Давно пробачила, любий, і ти прости мене за все.

Це була чиста правда. Я його простила, я хотіла йому добра і щастя. Ми стільки пережили удвох, народили таких чудових дітей. Просто настав час рухатися далі. Всесвіт подарувала нам шанс почати все заново, і ми його повинні використати. Але в моєму серці назавжди залишиться для тебе маленький куточок, мій перший чоловік. Про який я ні за що у світі  не розкажу одному ревнивому дракону.

Руки почала танути в повітрі і я різко відскочила від колишнього чоловіка.

- Дівчатка, коли будете готові, побажайте опинитися поряд зі мною і браслети вас перенесуть. І розкажіть татові те, що не встигла розповісти я. Все, люблю вас і чека...

Я розтанула в повітрі, залишивши сім'ю перетравлювати цю божевільну, і від того не менш правдиву, історію.

****

Виринула я в тій  же храмовій водоймі звідки мене затягнуло в гості до Ніри і її сестер. Не встигла навіть відплюватися від води й скинути мокре волосся з очей, як мене згребли чиїсь сильні руки. Ронар притиснув моє тільце до себе, і почав вибиратися з водойми.

- Коханий- блаженно зітхнула я на руках у принца. Я вдома і все прекрасно.

Правда, вибравшись з води, мій дракон не зупинився, а продовжив йти до виходу, навіть не попрощавшись з головним жерцем. Я здивовано подивилася на рішуче стисле підборіддя.

- Ем ... Ронар, а ти не хочеш дізнатися, як все пройшло?