Розділ 17

Принц тягнув мене по коридорах палацу не розбираючи дороги. Я ледве встигала за ним. Періодично доводилося бігти,   щоб не впасти й не проїхатися тушкою по мармуровій підлозі. Думаю спадкоємець цього навіть і не помітив би.

Варта біля моїх дверей витягнулася по стійці смирно побачивши принца Ронара, але ніякого подиву, або питань з приводу мого становища не висловила. Тільки Адам сіпнувся, намагаючись щось сказати, але старший товариш зупинив його жестом руки. А потім двері за нашою парочкою закрилися і я опинилася на одинці з дуже злющим драконом. Ой-йой, зараз це чудовисько буде жерти юну, невинну діву.

Принц смикнув мене на себе і схопив за плечі:

- Як ти посміла наблизитися до Еріане ????? !!! - мене почали трясти, як грушу. Голова бовталася, а зуби клацали. Зрозумівши, що такий спосіб допиту не діє, принц зупинився, але з рук мене не випустив - Чим ти її засмутила, чоловічка?

Відпиратися було марно, пояснювати теж і я вирішила діяти старим добрим єврейським способом - відповідати питаннями на питання:

- А чому ви впевнені, що це я її засмутила?

Принц від такого нахабства завис на секунду, але потім стиснув мої плечі ще сильніше:

- Не роби з мене дурня, Ліана. Твої інтриги ні до чого не приведуть. Я забороняю тобі навіть наближатися до Еріане. І до мого брата теж ...

Що? А ось це вже нічим не прикрите хамство. Гаразд, з Еріане плести віночки й грати в чаювання у мене охота відпала, але Аргор може ще статися в пригоді. Та й з якого дива принц вирішує з ким мені спілкуватися. Він ніхто в моєму житті, порожнє місце.

- Відпустіть, ви робите мені боляче.

Крізь зуби проговорила я. Ронар в ту ж секунду відсмикнув руки, наче обпікся. Я розгнівано промаршувала до  дивану і сіла на нього. Демонстративно закинувши ногу на ногу, хоч під спідницею це і не було видно, але суть мого жесту сподіваюся, вловили. Я сказала принцу:

- Щодо принцеси Еріане - не маю нічого проти. Мене не цікавить її особа. А ось з Аргором я буду бачитися, коли захочу і де захочу. Сподіваюся, вам це зрозуміло, принц.

Очі Ронара спалахнуло вогнем. Він знову опинився поруч і схилився наді мною.

- Не змушуй мене застосовувати до тебе серйозні заходи, Ліана. Якщо я ще раз побачу тебе поруч з Аргором, я кину  тебе до в'язниці, а братика ...

Він зробив багатозначну паузу... Додумувати сама, люба.

Перша моя реакція була кричати «Ви не маєте права», але хто його знає, може, і має. А запитала я інше. Посунувшись ближче до Ронару, що схилився наді мною,  я заглянула  йому в очі й сказала

- Чому ви так переживаєте за мою дружбу з Аргором, Р-ронар.

Ну так, я провокувала Цукерочку, але думати адекватно поруч з цим негідним  красунчиком у мене не виходило. І я пішла далі. Мої руки обвили шию принца, що  не очікував такої підлості, а губи накрили  до його соковиті вуста. Генерал Калію, ваш відданий солдат Ліана бойове завдання виконав.Є поцілувати, Цукерочку !!!

Ронар спочатку застиг в шоці, і коли я вже подумувала перервати поцілунок, вибачитися і спровадити принца, він відмер. Спадкоємець перехопив ініціативу і почав з жадібність цілувати мене.

 А цілуватися принц умів. Я загорілася, як сірник, миттєво. Моєму кавалеру було не краще. Не розриваючи наших губ він сів на диван і підтяг мене до себе на коліна. Загребущі  ручки почали підіймати спідницю, погладжуючи при цьому ноги. Туман трохи розвіявся, коли я опинилася на спині, а чиїсь губи спускалися по шиї до декольте.

- Ронар - покликала я хрипким голосом - нам потрібно зупинитися.

Мою репліку сприйняли, як заклик до дії й прискорилися. Тими ж пустотливими ручками принц намацав край білизни. Я ж почала не на жарт відбиватися. Впершись руками об плечі спадкоємця я спробувала його відштовхнути. Не хочу шлюбну ніч зараз.

Ронар відірвав голову від моїх грудей і я з жахом зрозуміла, що на мене дивляться жовті, зміїні очі. Дракон володів зараз принцом. Капець!!!

Він схопив мої руки й притиснув їх поруч з моєю головою. Однозначно притиснувшись до мене тілом  і даючи зрозуміти, що не в карти він налаштований зі мною грати, Ронар пророкотав хрипким голосом

- Моя !!!

Звірові перечити не можна, це я розуміла як ніколи. А ще якось згадався професор Преображенський «Живу істоту можна приручити тільки ласкою».

І я зважилася - ніжно погладила його руки куди змогла дотягнутися і солоденько проспівала.

- Твоя, милий, тільки твоя.

Дракон ще кілька хвилин, не кліпаючи, дивився на мене, а потім сказав:

- Добре - і закрив очі.

 Через секунду на мене злякано дивився принц Ронар, вже власною персоною. Поступово розум повертався до його високості й весь жах становища почав доходити до нього.

Він злетів з мене і з дивана, одночасно. Спотикаючись об меблі  в кімнаті, принц кинувся до виходу, а я в прострації дивилася на його втеча. Тільки коли Ронар відчинив двері, в серцях крикнула йому в спину

- Тепер ти, як чесна людина,  зобов’язаний  зі мною одружитися.

У стресових ситуаціях завжди говорю всяку нісенітницю. Але Ронар тільки прискорився і через мить його і слід прохолов. У відкриті двері заглянув стривожений Адам.

- Ліана, з тобою все в порядку.

Я була в розпатланому стані й в таких же розпатланих почуттях. Уявляю, що подумала охоронець, але мені було все одно до їх тонкої, душевної організації. Мені б свою душевну організацію зберегти.

- Так, Адам. Вийди, будь ласка, мені потрібно побути на одинці.

Вартовий,  ще трохи потоптався на місці, але слухняно вийшов, тихо зачинивши двері за собою. Тільки він пішов сльози самі потекли з очей. Я кинулася в спальню, на ліжко, і почала плакати, щосили. Можливо мене було чутно і за межами кімнати, але мені вже було начхати. Я виливала все, що накопичилося у мене з першої миті нашої зустрічі з Цукерочкою.

Нездійсненні мрії приносять тільки біль, я це знала. У наших відносин з принцем немає жодного шансу. Все неправильно, все не так.