Розділ 16

Між мною і принцом відбувається щось дивне. Ми всіма силами  намагаємось відхреститися один від одного і маємо протилежні плани. Але водночас я бачу, як нас тягне один до одного. Ось і сьогодні ці нікому не потрібні ревнощі. Кому від них легше?

Хтось із нас повинен розрубати цей "гордіїв вузол" і якщо принц діє в відкриту, я собі такого задоволення дозволити не можу. Занадто багато таємниць зберігаю і занадто багато важливого поставлено на карту.

Поки дівчата переодягали мене в більш повсякденне плаття, я вирішила зустрітися з Цереріусом і зажадати побачення з Морусом. Заодно можна натякнути, що хочу поїхати якось на шопінг. Такі прості жіночі капризи не повинні викликати підозр. А там припудрити носик, віконечко в туалеті, загубилася в натовпі й згадуй, як звали.

Але спочатку Морус і план втечі на Темний континент.

На жаль, реалізувати накиданий  чек-лист мені не дали. У двері постукали й на порозі з'явилася якась служниця.

- Добрий день, міледі, я від своєї пані ...

- Ти від принцеси? - перебила її. Калія обіцяла, що надішле свою довірену служницю

- Так, міледі. - дівчина глянула  здивованої

- Що хотіла пані?

- Її Високість запрошує вас на прогулянку в занедбаний сад. Вона просила передати, що як раз сьогодні розпустилися дивної краси дикі квіти, і хотіла б розділити, це видовище з вами.

Хмм, яка нетерпляча Калія, невже вона думає, що за такий короткий термін я могла встигнути зацілувати принца до півсмерті? А може мені морально підготуватися треба?

- Гаразд, передай своїй пані, що я спущуся через пів години. Нехай чекає мене в альтанці ...

- Але принцеса просила ...

- Пів години, не менше. іди

Що зі слугами в цьому палаці? Може школу, яку відкрити ... Ну та добре, це не мої проблеми. Два тижні й мене тут немає.

Покоївки випроводили товарку, а я по-швидкому перекусила чаєм і спеціальними бутербродами. Дуже смачними. Імператор не жартував щодо небажання мене бачити в палаці. І на відміну від інших мешканців замку мені треба було харчуватися виключно у своїй кімнаті.

Може для аристократії це і було проблемою, але не для мене. Проживши все життя в маленькій двокімнатній квартирці, я спокійно можу поїсти й у своїх покоях.

Зібравшись і перевіривши кулон на грудях, в супроводі Джини, спустилася в сад. Попросивши вірну покоївку почекати біля входу, я пішла по центральній алеї до такої знайомої альтанки оповитої плющем.

І тільки на півдорозі зрозуміла, яку помилку зробила.

Ну чому я не запитала служницю, яка саме принцеса мене кличе в сад? В альтанці, в оточенні почту, сиділа ніхто інша, як наречена спадкоємця, принцеса Еріане.

Описати словами її було дуже важко. До цього часу я вважала себе красивою дівчиною, але на тлі ельфійки, я була як здоровенна, сільська кобила поруч з тонконогою ланню.

Ніжне, тендітна істота невеликого зросту. Струнка як статуетка, з ідеальними формами. Трохи дитячий образ створювали величезні очиська, скульптурно виліплений носик і неймовірно гарне, довге, біле волосся. Я теж блондинка, але моє було кольору пшениці, що весь час норовило стрибнути ближче до сірого. А тут таке пишне й довге багатство.

Попри дитячі риси обличчя, фігурка принцеси була зовсім далека від незрілості. Шикарні груди, тонка талія і попа як у фітоняшок.

Що ж ти робиш, Еріане? Мені ж потім пів року доведеться психолога у своєму світі відвідувати, щоб від комплексів позбутися.

Ельфійці я програвала по всіх фронтах і від побаченого зупинилась. У стані ворога помітили моє наближення і зашушукались. Може звалити до себе в кімнату? Чхати на них всіх, навіщо мені ця хвилинка ганьби.

Але тут мене вразила одна думка, яка допомогла мені впоратися з приступом малодушності.

Принцесі точно підійшло б ім'я Ліза. Воно їй ідеально лягало. Згадавши земну суперницю і те, що мені не дали жодного шансу з нею поборотися, я розправила плечі й рішуче пішла до клубка цих змій.

Я найчарівніша і найпривабливіша, і у мене є серйозний козир в рукаві. Принцу від мене нікуди не дітися, якщо я цього не захочу. Так що програєш по всіх фронтах ти, ельфієчка !!!

Більшість свити принцеси складалася з ельфів. Правда, було тут трохи й драконів, але все  ж таки  вухаті переважали кількістю. До мого слуху долетіли слова однієї, рудоволосої здоровили-ельфійки, що терлася ближче до царственого тіла. Готова посперечатися це найкраща подружка і головна прилипала:

- Фуу, вона жахлива. Як його високість і його величність можуть терпіти поруч таке убозтво.

Ніколи в житті хамка не прощала. Вони завжди отримували від мене гідну відповідь, будь то маршрутка, магазин або лікарня. Цим піраньям тільки дай слабину - загризуть.

Я переступила поріг альтанки й звернулася до рудої:

- Яке щастя, що вам не доведеться терпіти це довго. Найближчим часом ви повернетеся до Вічного ліс, де ніхто не потривожить вашого спокою.

Стерво задихнулося обуренням, я ж звернулася до принцеси:

- Ви мене запрошували принцеса і я прийшла, але якщо ви вже знайшли собі більш відповідну компанію дозвольте відкланятися.

Кивнула і повернулася, щоб піти. Принцеса тут же відреагувала, злякавшись, що я і правда піду.

- Ні-ні, Ліана, прошу вас, залишіться. Іріме, молода і нестримана. І вона шкодує про свої слова. Присядьте, прошу вас.

Принцеса вказала на стілець навпроти себе. Але я залишилася демонстративно стояти. Спочатку подивившись на руду стервозину, а потім повернулася до принцески  й підняла брову. Так-так, я

чекаю ... Я тобі дуже потрібна тут, раз ти так стелишся переді  мною, а значить твоїй шавці доведеться  вибачитися. Еріане правильно зрозуміла моє мовчання. Пролунав короткий наказ:

- Іріме ...

Ого, а принцеса теж вміє робити командний голос. І свита у неї видресувана.

- Прошу вибачення.

Видушила з себе руда. Я ж вирішила бути милосердною і мило посміхнувшись, сіла навпроти ельфійки.