Розділ 14

«А-а-а-а» кричала я зарившись обличчям в подушку. Що це було? Божечки, як соромно. Ні, ну я звичайно прямо тигриця, ар-р-р, і все таке, але я собі навіть з чоловіком такого не дозволяла.

Віктор у мене був  людиною спокійною і врівноваженою. Зайвого прояву почуттів цурався, а я вже згодом під нього підлаштувалася. А тут принца трохи сама не поцілувала. Я його просто зжерла поглядом і вже сто разів зґвалтувала. Сором мені, сором і ганьба на всі віки!!! Але цікаво, що взагалі зі мною відбувається?

Цукерочка звичайно чоловік ефектний, але щоб самій йому на шию вішатися? Вибачайте.

Сеанс жалю і самобичування перервав наполегливий стук у двері. Я відірвалася від багатостраждальної подушки й пішла, відкривати невідомому і нетерплячому візитерові. Якщо це принц за добавкою, я за себе не відповідаю.

Трохи промахнулася з членом сім'ї. На порозі тупцювала принцеса Калія. Тільки я відкрила двері, вона, безцеремонно відсунувши мене в бік, прослизнула до  кімнати. Сівши, без запрошення, на мій диван дракониха відразу заявила

- Ти мені не подобаєшся.

- Ти мені теж - зітхнула я закриваючи двері.

- Зрозумій мене правильно. Я хочу відразу розставити точки у наших з тобою відносинах. Адже ти обрана мого брата - слово «обрана» було сказано з легким придихом. Мені здалося чи хтось у нас тут балується книжками на тему драконівських істинних  пар?

- Але якщо це тебе втішить твоя попередниця мені не подобатися  ще більше.

-Оу, то я значить менше зло. Яка честь - пожартувала безсмертна я. Ну а як інакше, коли останнім часом постійно грубиш представникам імператорської сім'ї. Пояснення тільки одне: я - безсмертна.

- Саме так – проігнорував  явну насмішку в моїх словах підтвердила принцеса - Ти не уявляєш як мене бісить ця Еріане. Ронарчик, прогуляймось ... Ронарчик, я хочу нового коня... Ронарчик, апорт ... Ронарчик сидіти. Запаморочила братові голову і в'є з нього мотузки. Сама вся така красива, повітряна, аж летить, а всередині змія змією. Мене не обдуриш чарівним фасадом. Я її гниль чую за кілометр

Мда, всі ознаки сестринських ревнощів на обличчя. Але мені яке діло до їх розбором?

- Я звичайно тобі дуже співчуваю, але це справа твого брата кого йому любити. Та і якщо чесно мене це зовсім не стосується.

Калія виринувши з власних переживань і глянула на мене, як на божевільну

- Це стосується тебе безпосередньо. Вона ж прибрала до рук твого обраного !!!! Крім того, невже ти думаєш, що ця стерва упустить шанс тобі насолити, розтоптати, принизить ... Я думала ти розумніша черепашки, чоловічка.

Моє терпіння підходило до кінця. Ця сімейка мені набридла.

- А ти не думаєш, дорога принцеса-всезнайка, що я не хочу виходити заміж за принца?

Калія витріщилася на мене в шоці й від подиву гикнула

- Як це? В сенсі? Всі хочуть заміж за мого брата.

- Без сенсу. Ось така я не хочу і все. Може у мене життя розплановане було ...

- Ага, ну так, ну так - глузливо протягнула дракониха - доїти кіз в селі й народжувати рябих дітлахів якомусь селянину? Гідна доля, нічого не скажеш.

Слухайте в цьому палаці залишився хоч одна істота, яка ще не витрусила моє походження на світ божий? Що ж вони такі освічені всі.

- Та й що б ти не робила, все одно проти волі богів не підеш. Це назавжди.

І тут мене відвідала геніальна думка. Союзник мені в цьому палаці дуже потрібен, а спільний ворог або інтерес, як відомо, об'єднують самих різноманітних істот. Тому я обережненько запитала:

- А що якби була така можливість, звільнитися від зв'язку? Якби парність можна було розірвати? Ти б допомогла брату це зробити?

Принцеса насупилася, сама ідея не вічності такої любові, їй не подобалася, але моя кандидатура їй не подобалася ще більше. Мій же розрахунок був простий. Зв'язок місцевий, боги місцеві, працює в цьому світі.

А що якщо я повернуся у свій? Там у нас інші правила і ця істинність повинна буде обірватися. Я геній!!! Залишилося тільки якось дістатися додому, а для цього в королівському тераріумі мені потрібен як мінімум союзник. Ну а принцеса тут не остання змія ... Дракон в сенсі.

- Я думаю, що з радістю допомогла б брату - принцеса похитала головою, відганяючи цю думку - але це неможливо.

- Так. На жаль, неможливо - вудка закинута, але рибку тягнути  поспішати не будемо. Потрібен план і вам принцеса Калія я відведу в ньому не останню роль.

-  Ну добре. Це не важливо, що ти хотіла Калія? Я ж розумію, що не про квіточки поговорити прийшла

- Як то швидко ти мені «тикати» почала, чоловічка - гордовито сказала дракониха, тільки зараз схаменувшись, що ми перейшли на панібратське поводження з обох сторін.

- Статус зобов'язує, принцеса, нічого особисто. Так що ти хотіла? - нетерпляче перебила монаршу особу. Ну не налаштована я зараз на з'ясування відносин. Стерпівши відсутність пієтету, видно, я їй дуже потрібна, Калія продовжила

- Річ у тім, що я не просто так терпіти не можу Еріане. З чого раптом мій брат втратив від неї голову і пересварилися з усім світом? Вона точно напоїла його приворотним зіллям. Ніяк інакше.

- Я знаю про що ти думаєш - відповіла Калія на мій невисловлений скептицизм - що це звичайні сестринські ревнощі, але повір все набагато серйозніше.

- Чому ти так вирішила?

Ну так ... Не дуже то я і вірю у всю цю історію

- Брат і Еріане не познайомилися в тому лісі про який всі базікають - закотила очі дракониха показуючи своє ставлення до цього - вони до цього зустрічалися на декількох балах і офіційних зустрічах і повір ніякого інтересу, крім ввічливості, Ронар не виявляв.

- Може він, просто добре приховував свої почуття? - засумнівалася я.

- Ти погано знаєш мого брата - хмикнула Калія - він же дракон. Повір якби він когось захотів, весь світ би знав, що ця дівчина зайнята. І у бідолахи не було б жодного шансу.

Звучить так ... Ну взагалі ТАААК. Гаразд, не відволікайся Катерина.