Розділ 10

Вранці я таки пострибала на ліжку. Воно виявилося напрочуд зручним для таких  цілей. Потім була зірочка в моєму виконанні, і навіть місток. Бісилася я дуже по-дитячому, тож не дивно,що Джина з великою підозрою поглядала на мене, поки застеляла ліжко. Я зобразила невинне обличчя - нічого не знаю, кручусь сильно уві сні.

Снідати довелося на самоті, так як двоє цих невгамовних, Морус і Рінсвінд, вже встигли кудись податися. Схоже, їм обом давно бракувало ось такого простого спілкування і в дитинстві вони дійсно були близькими друзями.

Після ранкового перекусу настав час йти на екскурсію в місто. Для цих цілей мені виділили невеличкий екіпаж і міцного лакея, який виконував роль охоронця. Похмурий вигляд цього хлопця розжене не тільки непередбачуваних кавалерів, а й публіку взагалі. Ех, прихопити б його з собою в Лугівка до Ріви і там з Хамоном познайомити.

"Але в Лугівка я вже навряд чи потраплю" подумала з сумною посмішкою. А ось лист Ріві потрібно обов'язково написати і попросити Моруса  його відправити.

Джина розпланувала нашу поїздку дуже професійно. Починаючи з середніх ярусів міста ми, поступово, піднімалися все вище. Лавочки, музеї (так-так, такі тут теж були) вуличні балагани. Все кипіло і іскрило життям. Та прикрашалося в біло-золоті кольори. Кольори майбутнього королівського весілля.

Ближче до обіду  я почала благати про перепочинок. Було душно, нещасний лакей страждав від нудьги і безглуздою біганини, і навіть не приховував цього.

Спільними зусиллями нам вдалося переконати Джину, яка увійшла в раж, що потрібна перерва. Зупинивши свій вибір на невеликій площі близько до центру, ми вирушили шукати пристойну кав'ярню, коли за спиною почулося «Ліана !!!»

Обернувшись, я побачила знайому посмішку і блондинисту шевелюру. О, до мене поспішав Адам. Лакей спробував заступити хлопцеві дорогу, але я зупинила його

- Не треба, це мій друг -і звернулася до трохи захеканого парубка.

-Привіт, Адам

-Ліана, я думав що, помилився, але це все ж таки ти. Тебе не впізнати. У хорошому сенсі цього слова. Ти надовго в столиці?

Я посміхнулася потоку питань хлопця. Чесно зізнаюся, його я дійсно рада була бачити

-Я тут зі своїм опікуном. Пам'ятаєш крамаря, до якого ти мене проводив в той вечір? Пан Морус старий знайомий моєї сім'ї. А ти як? Отримав призначення?

-Так звичайно. Але про такі речі так погано розповідається на вулиці під палючим сонцем. ... В кондитерській думаю, справа піде набагато веселіше. Пригадується хтось обіцяв напоїти мене какао з смачними булочками - Сміючись очима, сказав цей пройдисвіт

- Не було такого-удавано обурилася я - Це ти обіцяв мене нагодувати свіжою випічкою.

- Ах, я ... Тоді як чоловік я повинен тримати своє слово і негайно пригостити тебе чимось смачненьким - Адам, підхопивши мене під лікоть потягнув в сторону кондитерської, під явний скрип зубів охоронця-лакея.

Правда ніхто не залишився у програші. Хлопець замовив для всієї чесної компанії десерт, а мені найсвіжіші і найсмачніші булочки від яких я прийшла в захват.  Дома  подібних мені не доводилося куштувати.

Сівши за окремий столик ми довго з ним розмовляли. Адам виявився приємним співрозмовником. Він багато мене смішив і ділився враженням від столиці. Виявляється, мого знайомого взяли в королівську варту. Хлопець був цим так натхненний. Незважаючи на певне нехтування з боку драконів і старших товаришів, він збирався збудувати успішну кар’єру. Його ідеал - маг Рінсвінд, людина, що змогла піднятися на небувалі висоти.

Я вирішила промовчати, що вже другий день проживаю  у цього самого Рінсвінд. А то хто знає цих фанатом, може Адам, попросить в дружбу вкрасти спіднє мага для своєї фанатської колекції, а я до таких подвигів не готова.

Без малого ми проговорили півтори години. Джина з лакеєм встигла втомитися, і кидали на нас відверто незадоволені погляди вже вдвох з сусіднього столика. Я і сама розуміла, що пора повертатися додому, але мені по справжньому було весело.

Адам дуже поривався провести мене, але я відмовилася, запевнивши пана вартового, що йому не варто відволікатися від важливих державних справ, так як я самостійно зможу дістатися до дому.

- Завтра я несу варту на весіллі принца. Але після завтра вільний. Як що до того, щоб зустрітися в цей же час тут? Адже ти так і не нагодувала мене смачними булочками, як обіцяла. - Я аж кашлянула  від обурення.

- Коли це я таке обіцяла?

- Обіцяла, обіцяла. Тоді домовилися. Післязавтра опівдні. І приходь завтра на королівське весілля, на мене подивитися. У формі я виглядаю не гірше за будь-якого принца.

Підморгнув мені цей блазень гороховий і втік, до того як я йому щось відповіла.

Я розсміялася. Адам був дійсно позитивна людина, але потім настрій трохи опустилося. Може і правда піти на весілля? Побачити принца в останній раз. Шкода, що не можна його сфотографувати на пам'ять. Я б це фото забрала додому і онукам показувала, розповідаючи казку про чарівний світ, прекрасного принца та принцесу. Правда принцеса в моїй уяві була чомусь схожа на мене.

Вирішено, завтра йдемо на чуже весілля.

Мимоволі стиснула свій талісманчик - кулон з сатом, подарований Адамом. Останнім часом у мене з'явилася звичка смикати його, як тільки починаю нервувати. Потрібно від неї  позбавлятися

З цією думкою я запропонувала супроводжуючим повертатися в особняк. Джина погодилася з небажанням, їй так хотілося показати мені столицю у всій красі, а тут цей Адам завадив. Лакей же був щасливий, закінчити нудну й виснажливу для нього прогулянку.

Так що ми дружною компанією промарширували до карети і поїхали додому.

Де мене чекало дуже важлива подія.

Вечеря все так же проходив в компанії Моруса і Рінсвінда.

Мої думки весь час витали десь далеко, і я була страшенно розсіяною. Як пройде завтрашній день? І що робити з Адамом? Можливо, хлопець неправильно зрозуміє моє дружнє ставлення до нього.