Розділ 9

Ранок добрим не буває. Цю істинну мені нагадали ще раз  здерши  з ліжка спозаранку. Тіло бунтувало  і вимагало не розлучати його з коханим ліжечком, але хто б його слухав. Сувора служниця повідомила, що пан Морус наказав мене причесати, одягнути і нагодувати.

А відразу ж після сніданку ми йдемо купувати мені «пристойну» одяг  після чого,  пан чекає мене в своєму кабінеті для розмови. Мені здалося чи очі служниці презирливо  блиснули при слові «пристойну»?

Як би там не було, а майбутній шопінг відчутно підняв мій настрій. І я змирилася з втратою теплого ліжечка. Сніданок промайнув швиденько  і ось мене вже ведуть по вузьких вуличками Примор'я до такого бажаного шопінгу.

Правда радість моя тривала недовго. Одяг простої селянки, своєю не хитрою зручністю, подобалася мені більше, ніж одяг городянки класом вище. Всі ці нескінченні сорочки, спідниці, підкладки. Під кінець примірок я відчувала себе капустою, на яку одягли чотири пальто. На мої слабкі спроби натякнути, що підюбників занадто багато,  Несса відрізала, що всі так носять і Пані Ліані теж пристойно  так одягатися. Я зітхнула, підйом по соціальних сходах для мене почався з жертв.

Після двох годин війни з сатином, бавовною і боги знають ще якою тканиною, ми навантажені пакунками вирушили додому. Я хизувалася  новенькою темно-синьою   сукнею з білим комірцем. Красиво, але не зручно. Хоча, можливо, вся справа в практиці.

При вході до будинок Несса не прозоро натякнула, що непогано було б віддати їй мій сільський одяг на прання. Ось чує моє серце, що подаровані Рівою сарафани я бачу востаннє. Але служниця була вперта як віслюк і довелося здаватися.

 Віднісши всі покупки  до себе в кімнату, я вирушила шукати Морус, щоб обговорити моє майбутнє..

Він знайшовся у себе в кабінеті, оточений купою паперів в яку зарився з головою.

- О, Ліана, заходь - запросив мене крамар, після тихого  стуку в двері - Я тебе чекав. І у мене є обнадійливі новини.

- О - надихнулася я - Ви знайшли спосіб відправити мене додому?

- Ну не настільки обнадійливі новини, дівчинка -засміявся Морус -Ні. Але мені здається я знаю людину яка нам може допомогти. Колись в дитинстві мені пощастило подружитися з одним хлопчиком, який згодом став видатним магом. Заслуги Рінсвінд визнав навіть наш імператор, а як ти  вже знаєш, дракони не сильно люблять  людей. І все ж таки йому вдалося досягнути висоти. Та незважаючи на службу імператору і свій статус, Рінсвінд не забуває старих друзів. Я веду з ним листування і періодично поставляю йому магічні книги.

Зробивши паузу Морус продовжив

 - Вчора я довго думав, що ж ми можемо зробити з цією ситуацією і зрозумів, що тільки він може пролити світло на зв'язок з іншими світами. Я написав і відправив йому лист з проханням погостювати у нього в столиці пару днів, якщо відповідь буде позитивною, ми з тобою відразу ж вирушаємо в дорогу.

Слухаючи Моруса я стривожено крутила  тканину спідниці в руках. Ідея мені не дуже подобалася

- Чи можна йому довіритися? І чи не пустить він мене на експерименти, заради  блага імперії, якщо дізнається що я не з цього світу?

Морус кивнув

- Я розумію твою тривогу, Ліана, і обіцяю, що ми розповімо Рінсвінд про твоє походження тільки тоді, коли ти сама будеш готова. Крім того ... - хитра посмішка осяяла обличчя літнього чоловіка

- Є тисячі способів дізнатися потрібну інформацію не розповідаючи правди. Але ти повинна завжди пам'ятати, що подібний ритуал, якщо він існує, буде вимагати багато магічних сил і знань. Будь готова до того, що як мінімум з одним, сильним магом доведеться поділитися.

- Так. Я розумію, але мені б дуже не хотілося приймати такі рішення поспіхом.

- Тоді вважай, що це просто поїздка в столицю. Ти ж там жодного разу не була? Звичайно ж, чого я питаю. Подивишся велике  місто Істор, прогуляєшся по магазинах ... До речі гарна сукня і тобі дуже личить.

Я зніяковіла від цих слів. Все таки в житті звикла за все платити сама, а тут сиджу на шиї у двох людей похилого віку.

- Спасибі вам величезне, але не варто на мене так витрачатися.

-Олиш свої переживання. Мені приємно про тебе піклуватися. Я ніби роблю добру для бідолашки Ліани. Та й Ріва просила за тебе, а для неї я готовий допомогти кому завгодно.

Ну точно між цими двома щось було.

- Добре. Постараюся не завдати вам  більше турбот ніж того вимагають обставини - посміхнулася я

- Поки відповідь від вашого друга ще не прийшла, чи можу я скористатися вашою бібліотекой?- Вказала  на стелаж, що був  за спиною Моруса - Хочу заповнити прогалини в своїх знаннях.

-Чудова ідея. І ти можеш брати книги для читання не тільки  тут, але і в крамниці.

- Спасибі - щиро зраділа я.

На жаль скористатися такою щедрою пропозицією мені не довелося. Уже під вечір прибула відповідь від мага. Вірніше прилетів конверт на крильцях. Пана Моруса  люб'язно запрошували разом з вихованкою відвідати резиденцію імператорського мага Рінсвіда в місті Истор на вулиці такій-то.

Мені довелося спішно збиратися, а Морусу  вирішувати важливі поточні справи, так як поїздка намічалася на тиждень не менше. Виїзд був запланований на наступний ранок. Незважаючи на це ми все ж таки засиділися до пізна з крамарем, так як він спустив з повідця свою звірячу цікавість.

Ні, Ріва теж цікавилася іншим світом, але Морус був справжнім маньяком в цьому питанні. Його цікавило все. Від способів нанесення гель-лаку до реактивних літаків. Тільки коли час перевалило за дванадцять і мої очі стали остаточно закриватися чоловік з жалем відпустив мене на бочок.

Хронічний недосип давав про себе знати, і наступного ранку я відчайдушно позіхала, коли ми сідали  в найнятий Морус екіпаж. Доречі, це був дуже комфортабельний  візок, але поспати в дорозі мені не довелося. Адже ми їхали в столицю і це, друзі мої, було фантастичним видовищем.

Місто Істор стояло на великому пагорбі. Будинки, і кілька ліній оборонних стін, оперізували його подібно спіралі. На вершині виднілася якась будівля. Уявляю, наскільки вона грандіозна  з близька. Морус сказав, що це храм чотирьох богинь, і ми обов'язково туди з'їздимо на цьому тижні. Адже побувати в столиці і не побачити цю унікальну будівлю вважалося «моветон».