Розділ 7

Слава всім місцевим богам Гнід виявився не балакучим. Він спокійно поганяв сіру конячку і муркотів якусь свою, селянську пісню. З відвертими розмовами до мене не ліз, за ​​що була йому окремо  вдячна. Монотонна дорога заколисувала і я не помітила, як задрімала.

Розбудила мене сильна тряска. Ми виїхали на мощену камінням дорогу, що вела до міста.

- Скоро будемо на місці - кинув Гнід, а я з цікавістю озирнулась. Навколо були суцільні поля, засіяні невідомим рослиною з красивими, невеликими квітами жовтого кольору. Іноді траплялися люди, що клопоталися  в цих безкрайніх просторах. Сильної  відмінності в одязі або поведінці я не помітила - такі ж селяни, як і жителі Лугівка. Повз нас по дорозі пройшло кілька подорожніх і проїхало дві підводи. Стало зрозуміло, що місто зовсім близько. Цікаво, яке воно? Я крім рідного села Ріви, нічого в цьому світі не бачила, і від того відчувала страх і невпевненість перед новими пригодами. Як прийме мене цей світ?

Місто розчарувало. По факту це було невелике поселення, оточене дерев'яним частоколом. Більшість будиночків були такими ж хатинками, як і в селі. Правда, в центрі виявилося цілих два кам'яні будівлі - підозрюю, що це будинок місцевого мера і магістрат. Але ми з Гнідом швидко згорнули в сторону місцевої корчми.

- Стій, Сіра - зупинив староста конячку.

- Ось ми й приїхали. Он там ... - вказав Гнід в сторону невеликого обозу і мужичків, що про щось спокійно перемовлялися - Караван на столицю. Підемо, домовлюся за тебе, Ланка.

Чоловік прив'язав коня, і почекав поки я виберуся з підводи зі своїм скарбом.

- Як з місцем визначишся, підеш он в той будинок, бачиш? - Показав мені непримітну хатинку - Це лавка. Купиш там собі провізії. А то в корчмі дорого, а тобі тиждень до Примор'я добиратися. Так що їжа потрібна. Тільки м'яса в'яленого не бері. Не вміє його господиня робити, а потім животом мучитися в дорозі будеш. Зрозуміла?

- Зрозуміла. Дядько Гнід. Так і зроблю - слухняно кивнула я. Ми якраз підійшли до тих чолов’яг, що засмагали на сонечку, поруч з обозом. З усіма привітавшись і потиснувши руки, Гнід звернувся до старшого.

-Ну що, Боян, буде у тебе місце в обозі для цієї пташки? У Примор дівчині треба.

Окинувши мене оцінювальним поглядом, Боян відповів Гніду.

- Буде, коли є чим заплатити й проблем не принесе.

- Є. Та й проблем не принесе. Наша це дівчисько, Ріви-лікарки племінниця. На роботу в Примор їде влаштовуватися.

Погляд голови  обозу потеплішав на кілька градусів.

- Ну тоді можна, чому ж не можна ... - І чоловіки почали торгуватися. Здається мені, що робилося це не заради грошей, а чисто з любові до прекрасного. Обидва отримували велике задоволення від цих суперечок. Зійшлися на прийнятній  ціні, і я по знаку Гніда заплатила. Залишилося тільки закупити продуктів і можна вирушати. Боян сказав, що якщо за пів години ніхто більше не прийде, то будемо їхати.

- Ну от і все. Нумо прощатися, новинка - Сказав Гнід влаштувавши мене в обоз - до Примор'я тебе Боян довезе, а там людей попитати, куди тобі потрібно. А я Рівці скажу, що спокійно тебе відправив.

- Так, дядько Гнід. І спасибі вам за все.

- Та чого вже там ... - Ніяково махнув рукою староста - І це, Ланка, бережи себе.

Попрощавшись з Гнідом  я побігла в зазначену ним лавку. Часу довго вибирати не було. Зупинилася на більш-менш знайомих продуктах. Сушені фрукти й овочі, сушена риба і свіжий хліб. У старенький бурдюк, що дала мені Ріва, я попросила долити  води.. Не знаю як щодо дива, але з таким раціоном я схудну ще більше, це точно. Навіть Рівин сарафани починає  висіти на мені, як на вішалці.

До обозу я повернулася вчасно, і мене відразу визначили в останній віз, до якоїсь селянки з гусаками  в клітці.

Жінка була великою, рожевощокою та не в міру доброзичливою й  товариською, що мені й потрібно було.

Зузанна, або просто Зуся, була знахідка для шпигуна. Вона пригощала мене яблуками й базікала без зупинки. Попутно при цьому весь час щось  жувала. Не знаю як їй вдавалося поєднувати ці дві не сумісні  речі, але Зуся справлялася з цим на «ура!». Саме від неї я і дізналася  про всі останні новини в імперії. Відчуваю, мужики просто принесли мене в жертву балакучій  жінці, щоб вона не діставала їх своїми розповідями й питаннями. Мене ж, як наймолодшу, виявилося не шкода.

Через те, що дорога була довгою я, встигла почерпнути, ще деяку інформацію з розповідей Зузанни.

Виявляється, чоловік Зусі поставляв овочі в місцевий храм чотирьох богинь-покровительок Сура.

Про Ніру мені вже було відомо. А ось про її сестер ні. Збираючи по крихтах, з нескінченного потоку слів  жінки, я зрозуміла, що трьох сестер богині звуть: Іллі, Бела та Ізварь. Ніра покровителька лікування, Іллі - богиня справедливості й війни, Белла-богиня любові й шлюбу (улюблена богиня Зусі, до речі), а ось чим займається Ізварь, я так і не зрозуміла, але думаю ще, встигну просвітитися.

Богині правлять цим світом і Світлим континентом. Звичайно на Темному теж є свої боги «не проти ночі капость згадувати» (пряма цитата), але в цій частині світу абсолютну владу мають саме ці чотири сестри.

На цьому мій вступний курс в теологію був закінчений, бо головною й улюбленою темою Зузанни, була імператорська сім'я. А конкретно красунчик  перший  принц. Ох, він такий прекрасний, він такий мужній, такий благородний. І ця дельфійська  принцеска ніяк не гідна нашого Ронарчика, але якщо у них любов, тоді Зузанна, з важким серцем  благословляє молодих на шлюб. Адже прекрасний принц Ронар любить цю ельфійську приблуду, а якщо це Ронар, тоді значить ...

Я кивала і з усім погоджувалася, переставши що-небудь чути на п'ятнадцятій хвилині. Сперечатися з Зусей було справою невдячною й абсолютно марною. Так що мені залишалося тільки погоджуватися з усім, що сусідка говорила.

Так принц прекрасний, так-так його любов висока, так нам дуже пощастило стати свідками  скорого  весілля нової вінценосної пари, боже, яке щастя, що принц скоро привезе новоспечену наречену в столицю. І так всю дорогу.