Розділ 6

Я весело  йшла лісовою стежкою. Дув лагідний вітерець і настрій був пречудово. Поруч тягнувся Тул з випраною білизною в руках і захоплено розповідав мені про способи лову краснопірок на живця.

Тул - один з двох молодих хлопців, що прибігли до Ріве на оглядини, ще в перший вечір мого перебування в селі. Правда тоді вони мене забракували, але останнім часом то один, то інший постійно труться поруч. Допомогти донести, як ось сьогодні білизна, пригостити яблуками з мамчиного  саду, розвеселити жартом. Хлопці дуже старалися і мені, як жінці, було приємна така увага, але великих  надій я їм не даю. Доля моя далеко і в цьому селі я точно не залишуся.

До речі за місяць перебування у Ріви я трохи охолола і багато подумала. З чоловіком ми прожили досить довго і нас пов'язує не інтрижка в кілька місяців. Думаю, що коли повернуся буде довга розмова і реабілітація відносин, але чоловіка свого цій дівці я не віддам. І діти не повинні страждати, і що гріха таїти, люблю я його, заразу. Тому ми ще за тебе поборемося, Вітюша.

У роздумах, і під монотонний бубніж Тула, дісталися до села. Я забрала чистий одяг з рук хлопця і як могла ласкаво, відмовилася від пропозиції піти сьогодні ввечері, подивитися на новонароджених сатів його матінки. Хороший хлопець, тому не будемо топтати його впевненість в собі. Попрощавшись з трохи засмученим залицяльником, поквапилася додому. Обіцяла  Ріві допомогти з вечерею. Але до хвіртки так і не дійшла

- Ланка - гукнув мене спину. О ні, тільки цього мені зараз не вистачало. Якщо залицяння хлопців викликали посмішку, то Хамон мене відверто напружував. Цей чорнобривий, здоровенний чолов'яга - вдівець, що нахвалював себе і своє господарство в перший же вечір. Проходу, він мені з того самого вечора, не давав. Був наполегливий і геть ігнорував усі натяки. Я вже й не знала, куди від нього подітися. Ріва радила потерпіти, але я починала закипати.

- Чого тобі, Хамон, бачиш, зайнята я, поспішаю - сказала зупинившись

- Почекаєш - наблизившись до мене майже впритул, видав небажаний залицяльник - Скажи Тулу, щоб не бігав до тебе.

- З якого переляку? – роздратувалася  я. Не те щоб хлопець мені подобався, але коли мною намагаються ось так командувати, та ще й сторонні люди, втрачаю терпіння і здоровий глузд

- Тому що я так сказав - грізно нависаючи наді мною пробасив чоловік - І іншим шмаркачам скажи, щоб не наближалися.

- Та хто ти такий, щоб мною командувати? Я тобі ні сестра, ні дочка, і не дружина, щоб ти мені щось вказував.

- Поки не дружина, Ланка, поки ще ні.- Сказав Хамон похмуро блискаючи на мене своїми темними очима - Але обов'язково скоро станеш, повір.

- Та ні за що  в життя - психанула я, розвернулася і спробувала піти. Саме спробувала, тому, що здоровенна чоловіча лапа, лягла мені на плече. Чоловік боляче смикнув, розвертаючи мене лицем до себе.

- Я з тобою ще не договорив ... - Почав Хамон, але осікся подивившись мені за спину. Я обернулася і побачила на доріжці Киша, що беззвучно скалився на відвідувача. Перший раз була рада побачити цей хутряний килимок. Вирвавшись з ослабілої хватки, я швиденько побігла до будинку. Попутно кинувши нахабі:

- Нам нема про що говорити Хамон. Я тобі все сказала.

- Ти ще пошкодуєш, Ланка - понеслося мені в спину, але я швиденько зникла у дверях будинку.

Ріві вирішила нічого не розповідати, щоб не засмучувати свою благодійницю, але доля розпорядилася по-іншому.

Увечері в будинок до нас постукав Гнід. Присівши на лавку і відмовившись від частування, староста зрік, дивлячись виключно на мене.

- Скарга мені прийшла, Ріва, на племінницю твою - Травниця від подиву сіла на лавку, поруч зі мною

- Що за скарга така? Хто посмів?

- Посмів, не посмів, а звинувачення серйозне. - продовжив Гнід не поспішаючи - Ніби племінниця твоя чесних людей спокушає, і зілля любовне варить, так мужикам підливає. Що скажеш на це Ліана? - Не відриваючи допитливого погляду, запитав староста.

От  Хамон, от негідник. Стало до сліз прикро, але я взяла себе в руки.

- А що я можу сказати, дядько Гнід. Якщо дівчина за нелюбого не хоче заміж, то значить всі способи  хороші, вірно. Не мені вам розповідати, староста, ви й так все знаєте. Повз вас в цьому селі й миша в нірку НЕ проскочить

- Та ти що, Гнід - відійшла від шоку Ріва - Та що ж це за брехні  такі. На дівчинку мою наговорюють. Де ти бачив мене і рідні моєї  з темною магією дружбу ? Я хіба  не цілителька?

- Так-то воно так, Ріва - продовжив мужик, помітно розслабляючись - Але дівка до тебе приїхала одна, а зараз переді мною сидить інша. Що на це скажеш, цілителька?

- Клімат у мене хороший - огризнулася травниця – Відпоюю  я дівоньки свою і відгодовую. Ось в турботі розцвіла вона і помолодшала. Рідне тепло багато ран лікує.

Староста хмикнув, але нічого не сказав. Притримавши паузу, поки ми напружено за ним спостерігали, різко вдарив рукою по столу і піднявся.

- Ось що, Ріва, ти у мене просила якось  Ланку в місто на роботу відвезти, як випадок представитися. Ось він і представився. Через три дні повезу. Так що до цього часу будьте готові. Речі, їжу зберіть, бабські всякі штучки ... Третього дня, на світанку, чекаю тебе. Ланка, у себе ... Не спізнюйся.

Вже у дверях, староста повернувся до нас.

- І це ... Ріва. Давай без дурниць - І Гнід вийшов з дому.

- От мерзотник !! - Я злобно міряла кроками невеликий будиночок травниці

- Хто, Ліана? Хамон або Гнід? - Стомлено запитала Ріва.

- Так обидва вони. Ріва, це ж не справедливо - я присіла поруч з подругою і єдиною близькою душею в цьому світі. За цей місяць я на подив швидко прикипіла до доброї жінки. Вона стала для мене й улюбленою бабусею, і мудрою наставницею, і хорошою подругою. А тепер нам потрібно розлучатися, не тому що я знайшла дорогу додому, а через злобу людську. Ріва при обійняла мене і ласкаво погладила по голові

- До Гніда  ти не справедлива, дівонька. Він нам допомагає