Розділ 5

Час пролетів швидко і непомітно. Я допомагала Рів по господарству й освоювалась  в цьому світі. Травниця вчила мене не тільки правильній поведінці, як одягатися і що говорити, але історії, географії та навіть літературі ... На тому рівні на якому могла, звичайно ж. Виявилося, що наші світи багато в чому збігаються. Люди тут прості в спілкуванні з ближнім і сильно не заморочуються. Правда з аристократами все складніше, у них свої заскоки, але простолюдина тут потрібно просто поклонитися, очі в підлогу і мовчати поки світлість зволить пройти повз. Нічого складного, наша панщина, та й годі.

 А ось з істотами магічними важче. Дракони товариші нервові, інших створінь, по примітивніше, недолюблюють хоч і терплять. До таких відносять всіх хто не дракони. Решта рас не підтримують такий снобізм, але хто їх питає. Доводиться  змиряться, адже ящурі тут сильніше всіх. Ельфи теж не члени клубу «Друзі людини». Холодні, відсторонені від усього, пишні та всі прекрасні як один. Класика жанру та й годі. Слухаючи все це я починаю думати, що інформація так чи інакше просочується в наш світ. Як ще можна пояснити таку кількість любовних романів, що  так точно описують істот цього всесвіту?

До речі дракони мають дві іпостасі: звіра і людини. Живуть в замках (а я думала що ці пташки в'ють гнізда в скелях і крадуть незайманих дівчат на сніданок) ну і природно заправляють всім. Імператорська сім'я складається з чотирьох осіб. Імператор Суран (ха-ха, а зараз вгадаємо зі спроби номер один в честь кого названо держава) старий, тисячолітній дракон вже років сто як став білим у своїй тваринній іпостасі, що говорить про те що дні Владики підходять до кінця.

Саме тому він і одружує свого сина і спадкоємця Ронара і це буде останнім кроком того на шляху до трону. Імператор повинен бути у шлюбі  й мати виводок сопливих дракончиків. Наречену  принцу вже підібрали, жахливий мезальянс, на думку драконів, дельфійську  принцесу Еріанне.

Але принц уперся всіма лапами й хвостом, виграв битву з батьком і суспільством. Принцеса була оголошена нареченою і дуже скоро стане дружиною, а потім імператрицею. Кажуть цих двох пов'язує якась дуже романтична історія з нападниками в лісі й порятунку прекрасних дів мужніми юнаками. Миленько. Я такі історії люблю. Особливо якщо вони з хепі-ендами, але щось  мені підказує, що для ельфійської принцеси битва тільки починається.

Двір, я впевнена, справжній тераріум і буде намагатися зжерти нову жертву. Але ельфійка не єдиний цікавий персонаж в цій родині. Середній син імператора Аргор теж незвичайний. Цей дракон унікальний тим що має цілих дві тварин іпостасі. Ні, він в обох - дракон, але це двоє різних драконів: чорний - королівський і червоний - другий за силою в цьому світі лускатих. Мати принців була з червоних, батько чорний.

 Середній син народився з двома драконами, і з найпершого подиху він страждав. Дракони билися і рвали один одного зсередини,  завдаючи нестерпного болю принцу. Всі думали що молодший син імператора не виживе. Але хлопчина виявився міцним, він навчився терпіти біль, а згодом, поступово почав приручати драконів. Це давалося нелегко й ось одного разу, в день свого дев'ятнадцятиліття  принц зник.

Його шукали. Батьки були в жалобі, думаючи, що хлопець не витримав, але через місяць принц з'явився цілим та неушкодженим. Спочатку над палацом пролетів чорний дракон, потім на очах здивованої публіки він перетворився в червоного, і нарешті на злітну площадку палацу опустився принц - людина. Який переполох тоді творився в палаці, не передати. Всі були щасливі, а молодший імператорський синочок тепер, щось на зразок наших селеберті.

 Останнім членом сім'ї на світ з'явилася принцеса Калію. Розпещена, єдина  й улюблена донечка. На цьому імператорська сім'я закінчувалася. Імператриця померла давно, років двісті тому, так що Сурран тепер неодружений, але сенсу  від цього ніякого. Він збирається приєднатися до дружини найближчим часом, і намірів своїх не приховує. Залишилося тільки передати синові владу на цьому континенті й все.

 Так, вам не почулося, саме на цьому континенті, адже він тут не один. Дві великі частини суші уживаються в одному світі. Світла і Темна. Так, з назвами тут не морочилися. Але по суті мені дуже пощастило потрапити на світлий континент. У цій частині світу тільки два сезони: весна-літо і три раси, які більш-менш мирно співіснують: дракони, ельфи, люди. Тиха поляна з лебедями, якщо порівнювати з Темним континентом.

 Цей менше Світлого, розділений з ним Великим Морем (аналог нашого Океану) і дуже-дуже густо населений. Публіка там бажає залишати кращого. Вампіри, перевертні, горгульї, темні ельфи, дворфи, гном тобто, все природжені злочинці й вбивці. Тим людям, що не поталанило потрапити на Темний континент залишається тільки оплакувати свою гірку долю і втопитися в найближчому колодязі. Бо слово "милосердя" невідомо по той бік Великого моря. Якщо відразу не зжеруть, то значить, будуть довго мучити, а потім зжеруть. Відчуваю мій туристичний інтерес буде зациклений виключно на Світлому континенті.

Централізованої влади на Темному континенті немає. Весь він поділений на маленькі держави й князівства, що постійно гризуться між собою. Але іноді спільний ворог об’єднує. Періодично вся ця темна орда домовляється між собою і йде війною на Світлий континент.

Дракони, швиденько, навалюють нечесті й ті на кілька сотень років заспокоюються. Починають засилати посольства, говорять про мир, торгують (гноми в перших рядах), а потім знову трапляється рецидив. Черговий ватажок, зазвичай це перевертні, вирішує, що вже він то точно «счас всіх однією лівою» .... Ну а далі ви знаєте.

 Мені стало цікаво, чому дракони просто не підгребуть Темний континент під себе? Раз і назавжди вирішивши проблему. Ріва дуже здивувалася такій думці. А навіщо? Континент НЕ родючий, похмурий і небезпечний ... Там буває тільки зима і осінь. Живність до пари місцевому населенню: отруйно-ікласта-шипаста. Ніхто при здоровому глузді не захоче собі таку проблему в управління.