Розділ 4

Я з криком, різко сіла на лавці. Ох, не дарма мені ця тварюка відразу не сподобалася. Плече сильно боліло нагадуючи про нічну пригоду  і я оглянула його на предмет пошкоджень. Дивно, але таких не виявилося. Взагалі. Ні на шкірі, ні на сорочці, позиченої у Ріви.

Але я ж чітко пам'ятаю і кошака, що розвалився на мені, і біль від укусу, і дивне світло, що охопило мене. Може просто наснилося? Потрібно розпитати у Ріви, що це за сати такі, і особливості їхньої поведінки. Знахарки в будинку не виявилося, а от за вікном чулося  відлуння суперечка. Швиденько вмившись  і одягнувшись, поспішила на вулицю. У дворі Ріва емоційно  сперечалася з якимось мужиком. Середнього зросту, бородатий, з гарненьким таким пивним животиком,  але в чистому й акуратному  одязі. Чоловік тримався впевнено і навіть трохи нахабно. Невже сам староста завітав до нас? Так і є, фраза  травниці  мене в цьому переконала:

 - А я тобі кажу, Гнід, що племінниця це моя, двоюрідна. Вчора, сирітка, до тітки приїхала, з рідні у неї тільки я.

 - І звідки ж їй взятися, цій рідні то, якщо у тебе ніколи нікого не було. Якщо ти мені сюди шпигунів притягла ....

- Та боги з тобою, Гнід, які ще шпигуни. Ти що мене не знаєш? І взагалі ... Нічого нас допитами тут мучити. У дитини горе.

 - О, а ось і «новинка»  наша вийшла - звернув увагу на мою скромну персону дядько

 - Піди -но сюди, так розкажи нам хто ти така і звідки приїхала?

Ріва зробила мені страшні очі, намагаючись про щось передати. Як шкода, що вчора за сльозами ми не домовилися, що розповідати місцевим. Значить треба викручуватися, включай дипломата.

Катюха, зараз тобі буде іспит і на парламентаря,  і на акторську майстерність.

- Так що розповідати, дядько Гнід, Тітка Ріва, все  вам виклала. Горе в мене, одна я однісінька осталася. Без батьків, без єдиної душі, що про мене турбувалася, ось Ріва тільки й залишилася.

Шморгаємо носом і потихеньку починаю ревіти. Ніякої конкретики й трохи більше істерики в голосі. Мужики цього не люблять ось і будемо користуватися

 - Приїхала в Лугівку з тіткою побачитися, та жити попроситися. А то немає мені в цьому світі, сироті, місця. У-у-у. - Завила я в голос не гірше вовка. А що? Шкода мені себе, сирітку, ой, як шкода. Ріва, розумничка, підхопила мою ідею. Обійнявши мене і сховавши моє обличчя у себе на сухорлявій  «груди», що було важкувато з огляду на мої габарити, знахарка налетіла на старосту шулікою.

- Ось бачиш до чого дитину своїми допитами  довів. Вчора тільки заспокоїла, травами відпоїли, а ти знову рани своїми розпитуваннями ятрить. Бачиш і так їй, бідолашній, не солодко  довелося, думала у тітки спокійніше буде, так ні  налетіли, допитують ...

Гнід від такого концерту явно розгубився. Бабині завивання це тобі не суд над мужиками вершити. Крекнувши й ніяково переступивши з ноги на ногу видав:

- Так я ж повинен знати про всі хто в село заїжджає. А то хто зна .. Часи зараз не спокійні.

- А-а-а куди ж мені бідолашної то дітися? -  я вирішила добити старосту  - Куди ж я піду сирітка? Де мені місце таке знайти, щоб люди добрі мене прийняли й не кривдили? У-у-у.

- А, чорт з вами - не витримав Гнід - Хто вас чіпає і жене? Живіть собі. Я просто познайомиться зайшов, та розпитати.

 - Іди, Гнід, бачиш не до тебе зараз - повчально сказала Ріва махаючи рукою в бік хвіртки - Змучилась, дівоньки, з дороги втомилася і скорботу, смуток її гризе. Відпочине, освоїться і прийдемо до тебе. Розпитуєш на здоров'я.

 - Добре - неохоче погодився староста - Хата моя знаєш де,  Ріва. Тільки ви мені це .. Без дурниць - кинув уже на півдорозі до виходу

 - Ой йди вже, слідчий. Краще он з Ланьком  розберися. Ірод  у мене курей вже в третє краде, а ти що зробив? А влада?

- Будь здорова, Ріва - сказав староста і втік.

 Упевнившись що чоловік пішов, а інших свідків немає, я відірвалася від Ріви. Ми подивилися один на одного і бризнули від сміху.

 - От артистка - травниця, залилася щирим сміхом.

- Є таке, трохи - підморгнула я їй

 - Нам би загальну версію, моєї появи тут на кумекати - спохмурнівши, сказала бабусі - А як Гнід все ж повернеться, чи хтось інший із сусідів запитає.

 - Правда твоя, Катруся, підемо, обговоримо - серйозно відповіла Ріва - Йдемо в будинок, там зручніше буде, без зайвих вух.

 І ми сіли працювати над помилками. Ріва розповіла, що вже встигла наговорити старості. У неї й справді  була двоюрідна сестра яка мала трьох дочки. Років двадцять тому, місто в якому вони жили, хвороба якась накрила. Від родини залишився тільки загальний, могильний горбик. У селі про це не знали, бо погана звістка наздогнала Ріву в місті, на ярмарку, а розповідати про сімейний горе односельцям бажання не було. Ось якраз середня дочка цієї покійної родички була одного віку зі мною. Звали дівчинку Ліаною. Трохи по-чудернацьки для простих ремісників, але батько чоловіка Рівиної сестри цілих пів року поставляв якісь товари в імператорський палац. Щастя тривало недовго тому, що він заміняв іншого ремісника поки у того щось не зрослося, але час цей залишило незабутні враження у  хлопчикові.

Так що дочкам його, по суті, простим дівчатам, дісталися благородні імена. Ліану дома називали просто Ланкою і прожила дівчинка років до 13 років поки хвороба не накрила столицю та міста коло них. Під маховик хвороби потрапила і Рівина рідня.

- Краще тобі дівоньки, Ліаною побути. Імені такого Ка-те-ри-на у нас немає, а зайву увагу нам ні до чого.

Я була не проти, ім'я мені сподобалося, звучало по королівські. Та й могло бути гірше. Сколопендра - якась. А що ... Новий світ і все таке, хто знає, які в місцевих аборигенів таргани в голові водяться. А діти страждають. Брр. Та  Ліана нічого так.

Загалом родом я з Примор'я. Татко мій був столяром, матінка допомагала в крамниці бакалійній, а я матінці. Ну і по господарству, звичайно ж. За молодшої наглядала. Старша з дому скоро повинна була вилетіти  заміж, а я з батьками. Дуже їх любила. Та ось померли вони недавно. Татові роботу хорошу запропонували в сусідньому місті, там він заразу і підхопив. Всі хворіли, я одна тільки вижила, а хвороба з рідними й пішла. Поховала їх і до єдиної рідної душі й поїхала. До тітки Ріви.