Розділ 8. Королівські слідчі

Наступного дня адепти були насторожені, адже до академії завітали королівські слідчі. З самого ранку в академії творився хаос, спочатку допитували всіх викладачка, пізніше взялись за адептів.
Нас з Алексом опитували одними з перших. Спочатку викликали Алекса, а я вже годину сиділа під кабінетом ректора, очікуючи свою чергу. Раптом двері відкрились і хлопець нарешті вийшов з кабінету. 
- Ти як? - поцікавилась я. - Все добре?
Та відповіді я не почула, мене перебрав професор Койл. 
- Заходьте адептка, - покликав він. - не заставляйте себе чекати.
В кабінеті мене очікували двоє слідчих, ректора тут не було, лише професор Койл. Один з слідчих сидів на місці ректора, інший стояв поруч.
- Добрий день адептка, - привітався той, шо сидів. - Я головний слідчий в цій справі - Раймонд Голд, а це мій помічник Артур Сміт. Нам потрібно задати вам декілька запитань, дозволите?
- Добрий день, звичайно. Задавайте.
- Отже, ви знайшли тіло першої жертви. Розкажете про цей вечір?
- Звісно, я була в кімнаті адепта Еріка Палмера. Був ще адепт Алекс Вудс і ще два інших адепти. Ми вирішили познайомитись ближче, обговорити навчання.
- Ви випивали? - уточнив слідчий.
- Ми випили достатньо, тому й Алекс зголосився мене провести до кімнати. Він був найтверезішим з нас усіх.
- В яких ви стосунках з адептом Вудсом?- запитав Раймонд Голд.
- Ми друзі.
- Справді? 
- Ми просто друзі. Це має відношення до справи? - не розуміла для чого такі питання.
- Мені потрібні всі деталі. Продовжуйте.
- Алекс проводив мене до кімнати, як ми почули крик. Це був дуже страшний жіночий крик. Ми налякалист, а згодом побігли туди звідки було чути цей крик.
- Як швидко ви добрались до тіла дівчини?
- Не знаю, тоді все було як в тумані. Ми здається були біля бібліотеки, тоді почули крик. Поки прийшли до тями і побігли пройшла хвилина десь, потім піднялись по сходах, ще декілька секунд.
- Що ви першим ділом зробили, коли побачили тіло дівчини?
- Я була в шоці, а Алекс здається намагався провірити пульс дівчини. Пізніше з'явився ректор і професор Койл.
- Нічого дивного тоді не замітили? Поряд з дівчиною, на її тілі?
- Якщо не брати до уваги, що її шкіра була практично синьою, то я більше нічого такого не пам'ятаю.
- Зрозуміло, - занотував щось слідчий. - Ви були знайомі з адепткою Рейн?
- Ні, ніколи її не бачила.
- Що на рахунок другої жертви? Де ви були в момент нападу на адепта?
- В той день я була на заняттях, тоді відправилась в цілительське крило. В мене там проходять додаткові заняття з професора Меліндою, прибула там десь годину і пішла в столову.
- Тобто є люди, що підтвердять що ви були в цілителів?
- Я підтверджу, - пролунав голос професора Койла. - я був там в той час коли була адептка Річардс.
- Добре. - слідчого влаштувала відповідь.
- Що на рахунок вас адептка? В вашій справі вказано, що декілька місяців тому ви провели заборонений ритуал. Після чого провалялись в комі і ледь не загинули, згодом ви просинаєтесь і починаються ось ці дивні напади. Як вважаєте, нам варто вас підозрювати?
- Я...
- У вас немає жодних доказів проти адептка Річардс. - виступив на мій захист професор Койл? - На рахунок інциденту з ритуалом, адептка зрозуміла свою помилку і більше таким не цікавиться. 
- А чим ви поясните те, що в нападаючого повинна бути магія некромантії, для того щоб це все провернути і наявність в адептки Річардс цього напрямку?
- Всього лише збіг обставин, не більше. - ще раз спростував аргументи слідчого професор, чим ще більше шокував мене. 
- Добре, - погодився з професором слідчий. - можете бути вільні адептка. Якщо ви нам ще будете потрібні, ми вас викличемо.
Я досі перебуваючи в ступорі вийшла з кабінету ректора, де мене чекав Алекс. Якого чорта професор Койл захищав мене? Чи не він сам ще недавно звинувачував мене в цих нападах. Нічого не зрозуміло, або в професора біполярне порушення, або я сходжу з розуму.
- Як все пройшло? - запитав Алекс.
- Терпимо. Правда намагались мене зробити підозрюваною.
- Зі мною також намагались таке провернути, та в них не було за що зачепитись.
- Тебе також професор Койл захищав?
- Що? - не зрозумів хлопець. - що ти маєш на увазі? Він просто стояв збоку і мовчав.
- Та ні, нічого. - вирішила не починати цю тему.
Після допиту вирішила ще раз заскочити до Мелінди. Знаю що їй зараз не до мене, та може хоть допомогти зможу.
- Добрий день, Медінда. - привіталась я.
- Привіт, Амелія. - усміхнулась цілителька. - Я щаслива, що ти прийшла. Зможеш мені допомогти поміняти постіль?
- Звісно.
І ми відправились до двох адептів, обоє були настільки білі, що важко були відрізнити їх від простині. Мелінда перевернула дівчинк, а я витягнула стару постіль і запахнула нову, змінили наволочку на подушку та накрили чистим покривалом. Пізніше те саме провернули з адептом. Бачила я його вперше, хлопець світловолосий, досить високий та добре підтягнений. Порівняно з цим хлопцем я здавалась дитиною, ким ж міг бути нападник шоб справитись з ним. Коли ми закінчили з постіллю, Мелінда запропонувала попити чаю. 
- Сильно діставали на допиті? - поцікавилась професор. 
- Звідки ви знаєте, що я вже була на допиті? - не зрозуміла я.
- Та вони були в мене, помучити мене питаннями. Потім сказали, що треба допитати тих, хто першим знайшов тіло і пішли. Всі ж знають, що ти і адепт Вудс першими знайшли тіло дівчини.
- Зрозуміла. Та нічого такого на допиті не було. Позадавали питання й відпустили.
- коротко відповіла. - Як думаєте, вони знайдуть нападника?
- Дуже надіюсь. - видихнула Мелінда. - Цим двом з кожним днем стає все гірше, а допомогти я нічим не можу. В цій ситуації навіть некроманти не поможуть.
- Слідчий сказав, що в нападаючого повинна бути сила некромнта. - згадала я. - Чому саме некромант?
- А як ти думаєш забирались сили? Тільки з допомогою чорної магії. А чорна магія доступна тільки некромантам.
- Тобто звичайний некромнт може просто так взяти і випити кров іншого мага? - ще більше здивувалась я.
- Не може. - категорично відповіла професор. - Я не сильно розбираюсь в цих темних справах, але скажу тобі одне - тут замішане щось дуже погане.
Після розмови з Меліндою стало більш моторошно, нападником міг бути хто завгодно і поки йому все сходило з рук. Біля виходу з лазарету мене чекав Алекс.
-Ти весь час чекав мене тут? - здивувалась я.
- Я ж пообіцяв тебе всюди проводжати, принцеса. - усміхнувся хлопець.
- А ви адептка збрехали, - прозвучав голос з коридору і я побачила слідчого Голда в компанії професора Койла.
- В чому я збрехала? - не зрозуміла я.
- Сказали що ви з адептом просто друзі, а вже він вас принцесою називає. - губи Голда посміхались, та очі залишались серйозними. - Ну нічого, я все розумію. Перше кохання і всяке таке, - я замітала як скривився професор Койл від цих слів. - та раджу більше не брехати слідству.
Слухати вони нічого не стали, просто пройшли мимо і направились в лазарет.