Розділ 24 Порт

Кастелло вийшов із «Форда», поправив шарф і оглянув доки. Робітники тягали ящики, кран скрипів, а запах солоної води змішувався із запахом спирту. Назустріч йому вийшов Джим Мердес — новий керуючий доками. — Доне Кастелло, все під контролем, — сказав він, намагаючись говорити впевнено. — Поставки йдуть, люди працюють. Кастелло подивився на нього холодним поглядом. — Ти зайняв місце Дона Моретті. Тепер доки — твоя відповідальність. Якщо хоч одна партія зірветься, ти знаєш, що буде. Мердес кивнув, але в його очах майнуло занепокоєння. Він розумів: це не просто робота, а випробування довіри. Кастелло пройшов уздовж складу, спостерігаючи за робітниками. У повітрі витала напруга — ніби порт сам відчував зміни. Назустріч вийшов Джонні Мердес. Його хода була впевненою, але очі видавали приховану напругу. — Доне Кастелло, все йде за планом, — сказав він. — Поставки під контролем, люди працюють. Кастелло кивнув. — Добре. Тепер доки — твоя відповідальність. Ти зайняв місце Дона Моретті. Не підведи. Мердес злегка посміхнувся, приховуючи внутрішню гру. Він знав: саме тут, у порту, можна плести інтриги і передавати інформацію тим, хто чекає на неї в тіні. Кастелло пройшов уздовж причалу, спостерігаючи за робітниками. Для нього порт був символом влади. Для Мердеса — можливістю управляти зсередини, залишаючись непомітним. Кастелло зупинився біля складу і звернувся до свого помічника: — Загалом, завтра або післязавтра… слухай уважно, коли я з тобою розмовляю, Джонні. — Я слухаю, — запевнив Джонні Мердес, намагаючись виглядати спокійним. — Так от, — продовжив Кастелло. — Поставка повинна прибути вчасно, на околиці міста. Скільки в нас вантажівок зі спиртом? — Три вантажівки зараз хлопці вантажать, — відповів Джонні. — А четверта… ви пам'ятаєте, вона була знищена. Кастелло нахмурився. — Я пам'ятаю. Той водій… як його там? — Сем, — тихо сказав Джонні. — Так, Сем. Через нього і вантажівку втратили. Не приїхав за призначенням, — холодно вимовив Кастелло. Джонні слухав обережно, адже він знав більше, ніж показував. Його справжня роль ховалася за маскою вірного помічника. — Коротше, поставки повинні прибути туди, де жодна душа не знає. На околиці Чикаго. Ось конверт, — Кастелло простягнув запечатаний пакет. — Там місце і час. Відкриєш, коли все буде готово. Я не хочу більше ризикувати. Нехай буде так. — Добре, буде зроблено, — запевнив Джонні. Кастелло кивнув і різко розвернувся. — Все, мені пора. Він покинув порт, залишивши Джонні серед робітників і ящиків. А Мердес, тримаючи конверт у руках, розумів: саме тут, у доках, він зможе плести свою таємну гру, залишаючись непомітним.