Наглядач зупинився біля камери 107А. Під матрацом він помітив колоду карт.
— Це чиї карти? — запитав він суворо.
В'язень із хрипким голосом підняв голову:
— Я не знаю… я не граю в карти.
— А чиї ж це тоді? Санта-Клауса? — усміхнувся охоронець. — Переверніть кімнату!
До камери увійшли двоє наглядачів. Вони перевертали все: подушки, полиці, навіть тріщини в стінах перевіряли.
— Де інші карти? — гаркнув начальник.
В'язень зігнувся, кашляючи, після удару кийком у живіт.
— Я не знаю… чесно, не мої вони, — прохрипів він.
— У карцер його! — наказав начальник.
— За що!? — встиг вигукнути в'язень, але його вже підняли і потягли геть.
Сем спостерігав зі своєї камери навпроти, на іншому ярусі. Його погляд зустрівся з Джоном.
— Чуєш, Семе, — тихо сказав Джон. — Хтось його підставив.
— І хто ж? — запитав Сем.
— Думаю, Майкл. У нього борги. Міг підкинути карти бідоласі за несплату. Пощастило, що я залишився без ковдри і сигарет — інакше і мене могли підставити.
Джон подивився на Сема і запитав:
— До речі, ти куриш?
— Вже ні, — відповів Сем.
Джон зітхнув:
— Ех… погано. Тут сигарети — майже валюта.
У цей момент по коридору пролунав сигнал.
— На прогулянку! — закричав наглядач.
Ув'язнених почали виводити у двір.