Тієї ночі Рік не пішов до кафе. Він знав, що люди Франко вже стежать за Кейт. Якщо він хоче врятувати її, він має діяти швидко.
Рік вирішив порушити своє головне правило – поставити когось вище за мафію.
Коли він нарешті прийшов до кафе, Кейт зустріла його з усмішкою, але одразу помітила тривогу на його обличчі.
– Щось сталося? – запитала вона.
– Нам треба поговорити, – сказав він, сідаючи навпроти.
Кейт нахмурилася.
– Це звучить серйозно.
– Кейт, я хочу, щоб ти поїхала. З цього міста. Сьогодні ж.
– Що? Чому?
Рік важко видихнув, вага його рішень відчувалася в кожному слові.
– Є люди, які можуть завдати тобі шкоди. Через мене.
– Хто вони? Що ти зробив? – у її голосі з’явився страх.
Рік не міг сказати їй правду.
– Це не має значення. Я просто прошу тебе довіритися мені.
Кейт подивилася на нього.
– Я не втечу.
– Це не прохання, Кейт. Це наказ.
Її очі заблищали від сліз.
– Ти мене лякаєш, Ріку.
Він тихо відповів: правельно робиш