Розділ 8

- Вінс, чому ти мене відправляєш у Гонконг, а не свою праву руку? Я щось не налаштований на перемовини з китайцями. 

- Бо Фред потрібний мені тут. Планується хороший контракт, який ми маємо будь-якою ціною отримати. Сам я не впораюся. Тому і прошу тебе допомогти. 

Уже багато років я маю налагоджені канали з Китаєм, які приносять мені хороших дохід. Першою умовою, яку вони мені поставили, коли ми тільки познайомилися, було те, що вся наша співпраця має базуватися на довірі. І мені довелося докласти дуже багато зусиль, щоб завоювати авторитет та довести, що зі мною можна мати справу. Я не пропустив жодну зустріч і не дав жодного приводу в собі сумніватися. 

Зараз ж, я не маю змоги покинути США, тому прошу брата допомогти. Партнерів я попередив, що відправлю до них свою найближчу людину, якій довіряю так само, як собі. Ніби їх це влаштувало і вони погодилися приймати Евана. Щоправда, останнього потрібно було ще вмовити полетіти на тиждень до Гонконгу. 

- Ти ж будеш моїм боржником. 

- Авжеж! До речі, щоб тобі не було сумно, можеш захопити свою подружку. Вранці будеш задовольняти китайців, а ввечері тебе хтось - я ткнув язиком за щоку натякаючи на одну конкретну річ, на що побачив фірмове закочування очей. 

- За мої вечори не хвилюйся, а от за свої подумай. Ти останнім часом на себе не схожий, якийсь занадто загадковий та задоволений життям. Випадково не закохався, братику? 

- У мене одне кохання до кінця життя і це моя робота. 

- Ну-ну. Тоді, що це? - Еван киває у сторону стіни і я кидаю на неї погляд. 

Сьогодні Ванесса має приїхати, щоб приступити до роботи. Я вирішив підготуватися до її візиту і попросив своїх людей застелити половину меблів плівкою, купити необхідні матеріали, а також встановити драбину, про всяк випадок. Мені хотілося, щоб художниця працювала у комфорті і мала біля себе все необхідне. 

- Вирішив освіжити інтер'єр, бо щось мені не вистачає у житті змін. 

- Я б сказав, що відмазка звучить правдоподібно, та тільки у цьому кабінеті закінчили робити ремонт місяць тому. Витри пил і буде тобі свіжий інтер`єр.

- Дуже смішно. 

- Смішніше тільки те, що ти запав на Ванессу. І щоразу придумуєш новий привід, щоб хоч трохи завоювати її увагу. 

Брата хотілося схопити за комір сорочки і випхати з кабінету, але натомість я скалився йому в посмішці, щоб не прогавити можливість відправити когось замість себе у Гонконг. Я хоч і емоційний, але не дурний.

- Мені просто хочеться допомогти дівчині. Бідна студентка, яка шукає підробіток, щоб оплати навчання. Може хоч трохи карму відбілю добрими вчинками.

- А я думав, що ти просто хочеш залізти їй під спідницю. Пробач, брате, що був такої поганої думки про тебе - на мить обличчя Евана змінилося і я вже зрадів, що зміг його заговорити. Та не тут то було. Гучний сміх пройшовся по кімнаті під моє незадоволене бурчання - Брате, на такі нісенітниці навіть старшокласниця не поведеться. Наступного разу порепетируй краще свій монолог. 

- Бовдур… - слова вириваються раніше, ніж я встигаю подумати. Доводиться швидкоруч рятувати ситуацію, щоб не впустити Евана - О’кей, можливо, я запав на Ванессу. Але так як вона не погодилася піти на побачення, то я був змушений на ходу придумати привід наступної зустріч. От буду мати розмальовану стіну. 

- Боюся уявити, що буде далі. Спочатку захотів від неї тату, потім портрет, далі стіни. Наступного разу запропонуй бодіарт. Може хоч так до тебе доторкнуться, на більше від цієї дівчини не варто розраховувати. 

- Чому це? 

- Бо вона не схожа на ту, яка кинеться в обійми сорокарічному типу з сумнівним минулим і нелегальним заробітком. 

- По-перше, мені сорока ще немає. По-друге, минуле залишилося в минулому. А зараз я повний сил та енергії, щоб підкорити художницю. Вона не встоїть перед моїми чарами. 

- Що я можу тут сказати. Удачі, Ромео. А я сідаю в перший ряд, щоб не пропустити те, як тебе раз за разом будуть динамити. Відчуваю, що це буде дуже весело. 

***

Не знаю чому, але цієї зустрічі з Вінсом я справді чекала. З самого ранку мене охопили незрозумілі емоції, які межували з хвилюванням. Я постійно поглядала на годинник і рахувала скільки часу мені залишилося до того, як можу вирушити до казино. 

Щоб хоч якось себе відволікти я вирішила подумати над своїм зовнішнім виглядом. Навіть не зважаючи на те, що я їду працювати, мені хотілося бути гарною. Підсвідомість так і кричала, що я хочу сподобатися мафіозі, але я до неї не прислуховувалася. Я стараюся тільки для себе!

Сьогоднішній візит до казино відрізнявся від попереднього. На мене вже чекали охоронці, які готові були провести до кабінету свого Боса. Я відчувала себе набагато комфортніше, але це все було рівно до моменту, як я побачила Вінса. Серце пропустило зрадницький удар як тільки наші погляди зустрілися. 

- Радий тебе бачити, Ванессо - мені здається, чи Вінс вперше звернувся до мене по імені?

- Дякую. Бачу, що ви підготувалися до мого візиту - погляд падає на куточок, де мені доведеться працювати. Там знову все необхідне для творчості, що гріє мені душу. Що-що, але Вінс з повагою ставиться до моєї роботи.