Розділ 4

- Ванессо, от що з тобою не так? Я не розумію, якого милого ти досі не погодилася на пропозицію брата Евана? 

Минуло десять днів, як я отримала дивний подарунок від свого першого клієнта. Я встигла прочитати обидві книги і навіть зробити собі помітки, але на цьому все. Наважитися зателефонувати по залишеному номеру я так і не змогла. Одна справа малювати картинку для милої літньої жінки, що хоче прикрасити свій заміський будинок, а інша для дорослого чоловіка, який своїм сарказмом виводить мене з себе. Тим паче, від Терези я дізналася, що цей Джеймс/Вінс відноситься до дуже впливових людей, яким не варто переходити дорогу. 

- Мене він лякає, якщо чесно. За п'ять годин сеансу я двічі хотіла вийти з кабінету, один раз його послати і ще кілька разів образитися. Мені не спокійно поруч з ним. 

- З розповідей Евана, Вінс доволі специфічний, але при цьому адекватний. Тобі нема чого хвилюватися. З двох братів, якраз я обрала “відбитого” - Тереза кліпнула мені і повернулася до ланчу. На відміну від неї, у мене взагалі не було апетиту.

Вчора була чергова сварка з батьками з приводу мого навчання.  Вони остаточно перестали допомагати мені з грошима. Тепер я маю виживати сама, хоча це дуже важко буде даватися. За ці десять днів я мала тільки одного клієнта, який також довірився новачку. Решта просили своїх майстрів або Евана. 

- Як ти з ним взагалі зв’язалася? Тебе не напружує різниця у віці і статусі? - у відповідь негативне хитання головою. 

- Повір, цифри в паспорті і в реальності взагалі не співпадають. Інколи я дивуюся Евану і його легковажності. Хоча… не скажу, що мені це не подобається. 

- Мені тебе не зрозуміти - особливо, коли про особисте життя відомо тільки з фільмів та книжок. У мене досвіду нуль цілих нуль десятих, за що аж ніяково у мої двадцять. 

За нових обставин, через які мені доведеться виживати, я взагалі не знаю чи зможу знайти час на якісь знайомства та відносини. Єдине, що мені залишається - обдумати пропозицію з приводу замовлення. 

***

- Дегенерати, я вас усіх позвільняю до бісової матері! - злості не було меж. Я проводжу рукою, щоб змести стоси паперів зі свого столу. Все одно нічого важливого там немає. 

- Бос, це випадковість…

- Випадковість те, що ви на цей світ з’явилися! А зроблене вами - справжня тупість. Податкова тільки шукала привід взятися за нас, а тут ми самі їй на блюдці принесли таку можливість.

- Ми приберемо сліди, проблем не буде. 

-  Оо, це навіть не обговорюється  - я знімаю піджак і кидаю його на крісло - Я спокою вам не дам доки не побачу бажаний результат!

*Вібрування телефону*

На дисплеї вибиває незнайомий номер, але я все одно приймаю виклик. Це може бути важливо.

- Слухаю! - погляд досі тримається на підлеглих, які подумки дякують Богу за те, що він врятував їх цим дзвінком. 

- Доброго дня, Джеймс. Це Ванесса. Вам зручно розмовляти? - переляканий дівочий голос змусив мій тон стати м’якшим. 

- Дай мені хвилину - я ставлю художницю на утримання і повертаюся до своїх людей - Вам надзвичайно пощастило, любі друзі. Вранці я чекатиму перші позитивні новини, а зараз згиньте з моїх очей, бо я на межі свого контролю. 

Як тільки за недоумками зачиняються двері, я двічі видихаю повітря, щоб вгамувати емоції, які занадто сильно в мені вирують. Якщо чесно, то я не очікував, що Ванесса зателефонує. Еван казав, що та навіть не розглядала мою пропозицію. Цікаво, що змусило її зв’язатися зі мною?

***

- Здивований дзвінку, Ванессо - брат Евана знімає мене з утримання. 

Його голос звучить набагато дружелюбніше, ніж кілька хвилин тому. Після слова “слухаю”, в мені з’явилася така тривога, що я пошкодувала за дзвінок. Напевно, я не вчасно це зробила. 

- Якщо я вас відволікаю, то можу зателефонувати пізніше. Мені не важко. 

- Ні-ні, я весь у твоїй увазі. 

- Я прочитала книги і подумала над вашою пропозицією. Думаю, я готова назвати ціну за свою роботу. 

Наступні кілька хвилин пройшли в обговорені ключових моментів, з якими я могла ознайомитися з книг, а також вартості роботи, яку я вказала. Брату Евана було начхати на суму, його цікавило те, як я до неї дійшла. Я очікувала чогось такого і навіть наперед написала тези, які мені знадобилися. 

- Коли будеш готовою приступити до картини? 

- У мене вільний весь наступний тиждень, адже я закрила свій проект. Щоправда, потрібно владнати мою роботу з Еваном. 

- За це не хвилюйся. Я з ним поговорю. Від тебе потрібно тільки приїхати до мого маєтку. До речі, водій за тобою заїде у будь-який час. 

- Дякую, але я не хочу завдавати клопоту. Ви і так вдруге довіряєте мені роботу, за що я дуже вдячна. Скажіть, будь ласка, адресу, а я вже сама дістануся якось.

- Художнице, чула колись про твір Булгакова “Майстер і Маргарита”? - я чесно відповідаю, що ні, - Ну нічого, я все одно процитую тобі один рядок: “Ніколи і нічого не просіть! Ніколи і нічого, і особливо у тих, хто сильніший за вас. Самі запропонують і самі все дадуть”. Так ось, другий мій урок для тебе. Якщо хтось тобі сам щось пропонує, ти або погоджуєшся, або ні. І навіть не думаєш про те, що можеш завдати клопоту. Сама пропозиція - це вибір тієї людини, а ти нікому нічого не винна! Зрозуміла?