Розділ 3

“Так, Ванессо, спокійно. Рано чи пізно твій перший досвід мав відбутися. Усі страхи тільки в наших головах”, - цими словами я намагалася себе заспокоїти. 

- Ти там молишся над моїм членом? Зазвичай йому виспівують оду вже після процесу, але твій підхід мені також подобається - я різко випрямляюсь, щоб мати змогу подивитися на нахабу. Цей чоловік починає діяти на нерви більше, ніж лякати своєю постаттю. 

- Ще один такий коментар в мою сторону і я припиняю сеанс! - у голові це звучало набагато впевненіше, ніж це почув брат Евана. 

- Дорогенька, в чиїх інтересах зробити це тату? Мені може набити її будь-хто у цьому салоні, а хто погодиться тобі довірити свою шкіру та щей заплатити за це? - я вже відкрила рота, щоб почати конфронтацію, але мене жестом руки зупинили  - Послухай, я просто жартував з тобою, щоб ти тут не знепритомніла від хвилювання. Але, якщо хочеш, то я замовкну і буду втішатися твоїми потугами налаштуватися на роботу. 

- Якщо так хочете допомогти, то оберіть іншу тему, на яку ми зможемо говорити - от навіщо я це бовкнула? Можна ж було мовчати і спокійно працювати. 

Доки чоловік розмірковує над тим, щоб почати діалог, я на рухому частину механізму закріплюю гостру голочку, яку далі маю просочити у фарбувальному складі чорної фарби. Ті тату, які я встигла помітити, виконані виключно одним кольором. Думаю, що приховані такі ж самі. 

З Богом! Перше, що я починаю набивати - контур. Малюнок буде виконаний тоненькими штриховими лініями, а тому мене чекає філігранна робота. Щоправда, цю техніку я змогла добре опанувати.

Голочка пробиває перші шари епідермису, а тіло навіть не здригається. Я не чую зойків, що вселяє в мене надію. Добре, що ескіз середнього розміру і за кілька годин вдасться завершити роботу. Я не готова зустрічатися з цим чоловіком декілька сеансів підряд, адже він мене дратує. Навіть гроші не варті витрачених нервів, які у мене псуються у його присутності. 

***

Цікава ця Ванесса. Банальний сарказм прийняла за особисту образу. Я навіть не можу уявити, що це миле створіння з тонкою душевною організацією забуло в такому місці. Хоч студія Евана відома на весь Бостон і не тільки, клієнти тут відносяться до тіньового бізнесу. Дуже мало людей випадково потрапило сюди тільки через відгуки в Інстаграм. Більшість цілеспрямовано йшло до мого брата, адже знало, що тут можна не приховувати себе.

- Ти тут довго не протримаєшся, якщо не навчишся пропускати текст крізь вуха - у голові клацнуло щось, що відповідає за серйозність та мій реальний вік. Нахмурений вираз обличчя мені не подобався, а тому я вирішив підтримати юну майстриню. 

- Я сподіваюся, що не всі клієнти будуть схожі на вас - один з кутів карти виднівся під чорними розводами фарби. Можу сказати, що рука в дівчини легка і не приносить дискомфорту. 

- Повір, я ще не найгірший і до того ж тверезий. Той завчений текст ніхто не буде слухати. Під чим тільки люди не набивають тату. А спробуєш хоч комусь відмовити, то вилетиш звідси дуже швидко. Еван альтруїзмом не страждає і клієнтів не буде втрачати - голка піднялася над шкірою, бо шатенка, здається, замислилася над моїми словами. 

- Я на себе не буду брати відповідальність. Краще вже звільнитися, ніж завдати комусь шкоду - юна, наївна і недосвідчена. Ванесса не знає, що таке життя. Думати варто за себе, а не за інших. 

- От скажи, що ти тут забула? Ти хоч знаєш хто такий Еван і хто його клієнти? - у відповідь негативне хитання головою - Ти не схожа на тату-майстра. 

- А на кого схожа?

- На бідного студента, який хоче підзаробити грошей. 

- Та ви капітан очевидність. Навіщо питаєте, що я тут забула, якщо все й так зрозуміло? 

- Бо хочу в процесі дізнатися більше фактів про тебе. Є у мене хобі вивідувати інформацію у людей, а потім використовувати її проти них. 

***

- Ви дивний… - на мою репліку тільки голосно сміються. 

- Можливо. То, що по бідних студентах? Грант на навчання не виграла чи батьки не підтримують вибір і відмовили сплачувати за нього? - це теж так очевидно? Чи цей чоловік вміє читати думки? 

- Грант виграла, але він повністю не покриває витрати, а батьки відмовляються допомагати мені. Тому я змушена підпрацьовувати тут. Хоча, я поки не отримала жодного доходу. 

- Де вчишся?

- Массачусетський коледж мистецтв та дизайну.

Контур гральної карти я завершила повністю. Спеціальною серветкою я повільно витираю чорнила, щоб поглянути на результат. Думаю, що Еван впорався би з цим набагато швидше, ніж я. Але його брат сам захотів мою руку, тому хай гає свій час зі мною.

- Скільки тобі мій брат пообіцяв за роботу? - я знизую плечима на питання. Ми ще не встигли обговорити такі деталі - Ти серйозно погодилася працювати і навіть не поставила питання про оплату? 

- У мене не було багато варіантів. Йшла на те, що пропонували. Все одно отримаю більше, ніж за продаж картин. За них пропонують копійки - після контуру я почала бити силует самого джокера. Тут потрібно найбільше концентрації, адже ескіз має чудернацький візерунок, який хочеться зберегти. 

- Може пропонують мало, бо ти не така талановита, як думаєш? - питання мене обурило. Я не витримала і прошепотіла: “мудак”, що було почуто - Що ти там сказала?