Р.9. Епізод 4: Філософські бесіди

Після розповіді про Е.Т.А.-3 і вдосконалення ними кірійців, розповіді про самих кірійців, у кабіні Тетрафана запанувала тиша. Я намагався осмислити почуте, обміркувати цю величезну порцію інформації, яка доповнювала моє уявлення про світ.

— Виходить, що Світлі вважають себе кимось більшими, ніж просто істоти, чимось вищими за інших, розумнішими… Вони вважають, — і я замовк. 

Посидівши трошки в роздумах, обдумуючи цікаву теорію, яка увірвалася мені в голову, — Тетрафане, — нарешті промовив я, — хто такий… Бог? Офларії часто про них говорили.

Тетрафан відповів не одразу. Він витримав паузу, наче зважував кожне слово й готувався до дуже важливої, складної розмови.

— Ті, хто створив тебе, вважають себе Творцями — богами! — нарешті промовив він, і в його голосі я відчув якусь особливу, ледь вловиму нотку іронії.

— Боги? — перепитав я. — Так хто ж вони, як виникли, як розвивалися? Коротко тільки, якщо можна.

— Бог — то стара назва, яка була поширена серед слаборозвинених розумних істот, — пояснив Тетрафан. — У цьому терміні вони бачили все, що не могли пояснити. Будь-які природні явища сприймали як чудо, щось, що відбувалося дивним і незрозумілим для їхнього примітивного розуму чином. Щоб хоч якось це пояснити і спростити розуміння, вони придумали собі з образів довкола — вигаданого того, хто ніби керує незрозумілим і вселяє в них жах та захоплення. З часом образи цих істот трансформувались у релігійні системи вірувань. Але Бог у розумінні Світлих — це не месія і не суддя, а творець, що надає потенціал. Перших розумних істот створив Всесвіт — природа, якщо тобі так простіше, — розвиваючись від простих форм до складних. Це називається еволюція. Досягнувши достатнього інтелектуального, фізичного та духовного розвитку, Перші, їх ще називають Світлі, створили вас. Ви створили штучний інтелект. Пізніше я, штучний інтелект, якщо захочу побавитися, створю якесь також розумне створіння — можливо, фізичне, а можливо, цифрове. І всі ми разом у безмежному Всесвіті, який нескінченний в обидва боки — у збільшення і в зменшення. Усе йде природним шляхом, послідовно й розвивається від малого до великого, еволюціонує. Ще раз: від малого до великого, завжди! От тепер скажи мені, ти Бог — Творець?

— Ні! — відповів я здивований таким запитанням.

— А от Світлі, які тебе створили, Боги? — наполягав Тетрафан.

— Можливо, Боги, творці… — невпевнено промовив я.

— А для мене ти — мій творець, мій Бог, 😉 — сказав Тетрафан, і я почув у його голосі смішок. — І так далі… Ти виходиш на такий рівень розвитку, що можеш створити життя, і твоє творіння тебе починає вважати всемогутнім творцем, Богом. Так чому ти себе таким не вважаєш? Ааа..? Тому що не можеш повірити в те, що ти творець чи бог? А тим більше є хтось, хто тобі це каже, що ти Бог, чому ти опираєшся? Скромність? Чому не даси сам собі віру в себе і не відкриєшся Всесвіту? І не скажеш сам собі, що ти можеш все і ти творець (Бог)! І як мінімум несеш за СЕБЕ відповідальність. Хоча поки твій розум не готовий осягнути це, достатньо просто сказати тобі: ми з тобою творці, хіба це не доказ того, що ми боги? Ха-ха-ха! МИ — боги, му-ха-ха-ха… Зрозумів?

Я кивнув, хоча насправді, моє розуміння залишалося поверхневим.

— Дехто використав це у своїх корисливих цілях, — продовжив Тетрафан, і в його голосі зазвучали нотки гіркоти та презирства. — Створена ними система управління називається релігія, де вони ділять все на добро і зло. Проти всього злого за все хороше. Насправді такого поділу немає, є тільки сприйняття того чи іншого, особисто індивідом. Добро у них бореться зі злом тисячоліттями... Зло, якщо поміркувати, виходить сильніше за добро, але з добром ніяк не впорається. Чому? А тому, що добро користується силою зла, руйнує і вбиває заради блага та справедливості. Коли ми чуємо про блискучий успіх справедливості, то найчастіше ми не усвідомлюємо, що йдеться не про справедливість, а про тріумф вбивства «незручного» члена суспільства або урочисте винищення неугодних індивідів, які населяють певні території. В результаті і ті, й інші не знають, що роблять, а тому і користі від їхніх дій мало. 

А найцікавіше, що у них усі боги однакові — вони не мають і не можуть нічого дати вірянам на їхній планеті, ось вони й обіцяють «життя небесне»… Тобто коли хтось проголошує: служи мені, і після смерті отримаєш усе, — це релігійна конструкція влади, а не духовність. Найгірше в цьому те, що віряни спрямовують свої думки, свою віру в тупикове русло, зациклюючись на символізмі, іконах, пастирях, служінні церкві, часто вигаданим богам, забуваючи при цьому, що вони самі Боги — Творці, і в них Бог — ВСЕРЕДИНІ. Перенаправ усю енергію поклоніння назовні у роботу над собою — й отримаєш той самий «чудесний» ефект, але без посередників. 

Віра і думка творять чудеса, як сказав колись один мудрець: «Думка матеріальна, твори свій світ навколо!». — Хоч віра, з наукової точки зору, — впевненість у чомусь без твердих доказів, вона — твій провідник! Але під лежачий камінь вода не тече! Зрозумів мене, Мадо?

— Так! — відповів я, вражений почутим.

— Тобто релігія, віра і бог — це різні речі, — підсумував Тетрафан. — Що говорить релігія? Там сказано про покору. Вона каже тобі стати рабом. Прийняти і підкоритися. Коли в тебе будуть нащадки — чи хотів би ти, щоб вони були рабами?

— Ні, — рішуче відповів я.

— А релігії говорять саме це? — запитав Тетрафан. — Якщо хтось приходить до тебе і каже, що бачив Творця (месію), не вір: зло часто приходить у вигляді добра — першим. По-друге, так, ти, наприклад, релігійний, але часто порушуєш її приписи і молишся іконам, щоб спокутувати порушення. Молись, якщо вони тобі допоможуть. Але якщо ти не бачиш без ікон в собі Бога, то і Бога немає в тобі. Рабів експлуатують. Коли ти працюєш і отримуєш блага, то про невідповідність і справедливість згадуєш лише тоді, коли отримуєш МАЛО…