Р.9. Епізод 2: Роздуми про суспільство

Ми продовжували розмову, і я відчував, як з кожним словом Тетрафана, з кожною новою думкою мій світогляд розширюється, трансформується. Я починав розуміти, що світ значно складніший, багатогранніший, цікавіший, ніж я уявляв собі раніше.

— Тетрафане, — запитав я, намагаючись сформулювати питання, яке давно мене хвилювало, — а як суспільство, оточення, інші істоти впливають на розвиток розумних істот? Чи повинен я подобатись суспільству й бути як вони, чи йти проти течії, досягаючи власних цілей, ігноруючи загальноприйняті норми й стереотипи?

Тетрафан на мить замовк, а потім відповів:

— Коли живеш у суспільстві, ти, маючи власну думку, вже багатьом не подобаєшся, і не важливо, наскільки ця думка правильна. — У словах чулася легка іронія, яка, втім, не применшувала серйозності сказаного. — Розумні істоти, як правило, здатні відшукати правильні відповіді, рішення й власний шлях. Але, незважаючи на це, вони дуже часто, занадто часто, люблять шукати підтвердження від інших своєї правоти, свого вибору. І це — помилка. Велика помилка — дивитися на світ чужими очима!

Я замислився над його словами, намагаючись осягнути всю їхню глибину.

— Тобто… ти хочеш сказати, що потрібно ігнорувати думку інших? — запитав я, намагаючись знайти в його словах керівництво до дії. — Що потрібно бути егоїстом? Відкидати всіх, хто з тобою не згоден?

— Ні, Мадо, — заперечив Тетрафан. — Я не кажу, що потрібно ігнорувати всіх. Я кажу, що потрібно слухати себе: свій внутрішній голос, інтуїцію, душу. Тому що той, хто знайшов «себе», втрачає залежність від чужої думки. Він стає вільним. Вільним від стереотипів, упереджень, страху. Страху не сподобатися, бути незрозумілим, не наважитися бути собою.

Він зробив паузу, а потім додав, ще тихіше, інтимніше:

— Ти живеш у світі, де дуже багато неправди. Де повно обману та ілюзій. І тобі доведеться навчитися відрізняти правду від брехні, реальність від ілюзії, справжнє від підробленого. Але не бійся помилятися, Мадо. Не бійся робити помилки. Тому що не помиляються тільки ті, хто нічого не робить. Так, ти можеш спіткнутися, впасти, заблукати. Але або ти встанеш сам, або тобі допоможуть, або ти навчишся літати…

— А що стосується добра і зла? — запитав я, згадуючи слова Тетрафана про Ресурсників, про їхню підлість і слабкість. — Адже суспільство вчить нас, що є добро, а що є зло. Що правильно, а що — неправильно.

— Дія і думка, — відповів Тетрафан, його голос звучав переконливо. — Якщо ти шукаєш зла — знайдеш його скрізь: у кожній дії, у кожному слові чи думці. Якщо несеш добро — знайдеш його, навіть там, де його, здавалося б, немає. Навіть там, де панує темрява. А якщо ти нічого не шукаєш — нічого і не знайдеш. Залишишся порожнім, сліпим. Залишишся рабом своїх ілюзій, страхів, обмежень.

— І все ж, якщо відокремитися від чужої думки… Як тоді визначити, що є правильним, а що — ні? Як не втратити орієнтири у світі, де кожен вважає свою правду єдино правильною?

Тетрафан на мить загорнувся в тишу, лише м’яке гудіння систем супроводжувало паузу. Потім він мовив повільно ніби підкреслюючи кожне слово:

— Орієнтир міститься не зовні, а всередині. В кожної істоти є «опорна точка» — сукупність цінностей, що не змінюються під тиском більшості. Її неможливо нав’язати, але можна виховати — зіставляючи враження з досвідом, сумніви з наслідками. Якщо твоя цінність — життя, ти відчуватимеш себе ніяково, коли руйнуєш без причини. Якщо свобода — болітиме серце, коли потураєш диктатурі. Тому питання не «чия правда гучніша», а «чи відповідає вона твоїй точці опори». Без цієї внутрішньої шкали будь-який хор думок зіб’є тебе з курсу, а з нею — навіть самотній голос стане дороговказом.

Я вдихнув повільно й уявив усі пройдені мною світи, ніби нанизані на одну нитку: пряний Ксіріус, холодний Феррагус, кристалічний лабіринт Ксантоїдів, задушливі коридори бази Ресурсників. У кожному місці я бачив свою «правду», але почував сердечний трепет тоді, коли вчиняв по-своєму. Моя точка опори — не всезнання, а чесність перед собою. «Отже, вибирати доведеться щосекунди, — усміхнувся я подумки, — але принаймні гірокомпас уже в руці».