Р.3. Епізод 7: Здібності Мади

— Схоже, з керуванням думкою доведеться трохи зачекати, — промовив я, відкидаючись на спинку крісла. — Але, може, ти розкажеш мені про мене? Про мої здібності? Ти ж казав, що я незвичайний.

— Так, — підтвердив Тетрафан. — Ти — незвичайний. І зараз я тобі це доведу.

— І як? — запитав я з цікавістю.

— Дуже просто, — відповів Тетрафан. — Спробуй змінити щось.

— Змінити? — перепитав я. — Що саме?

— Будь-що, — сказав Тетрафан. — Наприклад, колір свого костюма.

Я здивовано подивився на свій темно-синій костюм.

— Але… як?

— Лише потрібно захотіти, — повторив Тетрафан. — Сконцентруйся на кольорі. Уяви собі інший. І забажай змінити.

Я знову заплющив очі, намагаючись зосередитися. Цього разу це було трохи легше, ніж з керуванням кораблем. Я уявив собі зелений колір, який уперше побачив, коли робот мені підморгував. Насичений смарагдовий. І захотів, щоб мій костюм став таким.

І… нічого.

Я розплющив очі. Костюм, як і раніше, був темно-синім.

— Не виходить, — промовив я, відчуваючи розчарування.

— Не поспішай, — заспокоїв мене Тетрафан. — Це не так просто, як здається. Тобі потрібно повірити у свої сили. Повірити в те, що ти можеш це зробити.

— Повірити? — перепитав я. — Але… я ж ніколи такого не робив.

— Саме тому, — сказав Тетрафан. — Ти — незвичайний. У тобі є сила, про яку ти навіть не підозрюєш. І ця сила прокидається.

— Прокидається… — сумно повторив за Тетрафаном. — О, ти казав Поле, хвилі, а що таке Поле, як його відчути? — Запитав я.

— Поле — це теж матерія. Поле не виникає з нічого і не зникає. Поле може переходити з одного виду в інший, — пояснив Тетрафан. — Наприклад: ти кидаєш камінь, він летить, сила твоєї руки перейшла в кінетичну енергію каменю і в Поле навколо каменю, камінь зупинився, вдарившись в інший камінь, і кінетична енергія перейшла в руйнування, а енергія Поля розсіялася, але не зникла. З фізичної точки зору камінці навіть не торкнулися один одного, вони вдарилися полями. Залежно від того, у кого міцніші польові зв’язки, такий і результат. Міцний камінь — міцні польові зв’язки, крихкий камінь — слабші польові зв’язки! Усе просто, ха-ха-ха! І ти можеш теж утворювати Поле.

— Я можу? — здивувався я.

— Так, ти можеш. Але, щоб активувати свої здібності, потрібно зрозуміти, що саме ти активуєш, — почав Тетрафан. Голос звучав з тією особливою тональністю, яка змушувала слухати. — Те, що ти називаєш здібностями — це лише прояв. А суть у Полі.

— Поле — це не просто енергія. Це форма існування матерії. Усе у Всесвіті має своє Поле: кожна частинка, істота, думка. Є поле гравітації, є поле електромагнітне. Але є й більш тонкі, складні поля — інформаційні, біоенергетичні, поля свідомості. І ти маєш доступ до одного з таких. Твоя свідомість — не просто біологічна активність мозку. Вона — джерело хвиль, які можуть взаємодіяти з іншими полями, впливати на них, змінювати їхню структуру.

— Я можу… змінювати світ думкою?

— Не буквально, не одразу, — уточнив Тетрафан. — Але у тебе є те, що в інших спить. У тебе є «прямий канал» — свідомість, яка не просто відображає, а трансформує. Ти — не споживач реальності. Ти — її співтворець.

— Як я можу це активувати?

— Через три речі: усвідомлення, концентрацію і намір. Усвідомлення — це розуміння, що ти здатен зробити. Концентрація — це вміння зібрати все своє Поле в одну точку, спрямувати його. А намір — це чисте, чітке бажання, яке має силу. Не емоція, а намір, що резонує з твоєю суттю.

— Але як це пов’язано з матерією?

— Матерія — це згущення Поля. І навпаки: Поле — це розширена, гнучка форма матерії. Коли ти думаєш — твій мозок випромінює хвилі. Коли ці хвилі потрапляють у резонанс з навколишніми полями — починається вплив. У слабких істот цей вплив — майже непомітний. У тебе — він посилений. Світ відгукується на тебе, як струна, яку торкають.

— Це… як магія?

— Ні. Це наука, яку ще не вивчила більшість розумних істот. Але я її знаю. Бо я створений тими, хто її вивчив. Я от не знаю магії, то мені все здається фізикою. 🤭 А твої здібності — не аномалія. Вони — потенціал. І я допоможу тобі його розкрити. Але лише ти, тільки особисто можеш його активувати. Ніхто інший.

Тетрафан зробив паузу. А потім додав:

— І пам’ятай головне, капітане. Поле — це продовження тебе. Ти не просто користуєшся ним. Ти — і є Поле.

— І, як мені це зробити? — запитав я.

— Зосередься, — сказав Тетрафан. — Відчуй своє тіло. Відчуй енергію, яка тече у тобі. Відчуй життя, яке вирує у тобі.

Знову заплющивши очі, намагався виконати його інструкції. Прислухався до свого тіла, до биття серця, дихання та відчуттів. І поступово я почав відчувати щось нове. Щось дивно-незвичне. Це було схоже на тепло. Ні, не просто тепло — потік. Потік енергії, який пронизував моє тіло, виходив з мене, жив у мені.

— Відчуваєш? — запитав Тетрафан.

— Так, — прошепотів я. — Відчуваю.