Р.3. Епізод 5.2: Технічні деталі

— Приготуйся сприймати науково-достовірну інформацію. Почнімо з космічного середовища та поняття загальне гравітаційне поле (ЗГП)! Раніше традиційно вважалися космологічні пояснення в яких припускали, що гравітація — домінантна сила в масштабах галактик, скупчень галактик тощо. Проте, спостереження за розподілом матеріальних структур у космосі часто породжували запитання: чому галактики не «злипаються» в надщільні конгломерати, простіше кажучи, чому не збиваються в одну грудку, якщо гравітація працює на притяганні? Логічно — якщо все притягується, кінець кінцем вся матерія має притягнутися в одну велику гіпергрудку! Але як же вона тримається більш-менш стабільно на великих відстанях? Чому Всесвіт має тенденцію до розширення? Відповідаю.

Гравітація — лише одна зі складових взаємодії у Всесвіті. Поруч з нею існує ще одна, не менш важлива сила — відштовхування. Вона не протистоїть гравітації, а врівноважує її. Цей невидимий механізм космічної рівноваги пояснює, чому галактики не стискаються в один гіпероб’єкт. Чому Всесвіт не колапсує, а навпаки — розширюється. Притягання і відштовхування працюють у тандемі, створюючи динамічну стабільність буття.

У Всесвіті існує «космічний баланс» між притяганням та відштовхуванням — рівновага. Якщо гравітація притискає об’єкти ближче один до одного, то відштовхування діє протилежно: воно зумовлює «розбігання». 

Завдяки цьому:

• Галактики не зливаються в один колосальний об’єкт, вони перебувають на відносно стабільних відстанях, оскільки відштовхувальна взаємодія компенсує гравітаційне зчеплення.
• Всесвіт може «розширюватися», розширення не вимагає якихось спеціальних «прихованих» компонент, а пояснюється дією всесвітнього відштовхування, що стає відчутним, коли відстані між об’єктами дуже великі.

Обидві сили — тяжіння і відштовхування — співіснують та утворюють динамічну рівновагу. Галактики, зорі, планети постійно рухаються, але завдяки протилежно спрямованим «великомасштабним» діям вони не руйнують один одного і не колапсують у нескінченну сингулярність.

Раніше «ефіром» називали середовище, через яке, на думку вчених, поширювалося світло й електромагнітні хвилі. Від ідеї ефіру давно відмовилися адже:

• Цей «ефір» і є — ЗГП, всеосяжне поле чи «фон», що передає не лише світло, а й гравітаційні та відштовхувальні імпульси.
• Саме завдяки ЗГП відбувається глобальна взаємодія між масивними тілами, що здаються віддаленими на величезні космічні відстані.

Таким чином, ЗГП є носієм фундаментальних впливів, як-от гравітація та «сила відштовхування».

Аргументую: 

- Відсутність потреби в «особливій речовині»: 

На відміну від старих ідей, де пропонується існування додаткових сутностей (наприклад: темної матерії, темної енергії чи ще чогось там темного), зараз відомо, що вся видима матерія і «відштовхування» пояснюють стабільність Всесвіту.

- Зберігається «природність» Всесвіту:

У природі діє «парність» сил (позитивне — негативне, тяжіння — відштовхування тощо). Тому наявність «другої» сили у космосі є логічним продовженням такого принципу.

«Чому Всесвіт не колапсує?»

- Коли галактики починають надто зближуватися, вступає в силу «відштовхування», а коли відстані надто великі — гравітація може їх знову «підтягувати». Так виникає динамічна рівновага.

Ще раз повторю, а тобі слід звернути увагу на те, що гравітація не є єдиною універсальною силою. Натомість вона діє в парі з відштовхуванням, і лише разом вони утримують космічні об’єкти від повного злипання чи безмежного розбігання. Раніше у світорозумінні бракувало цього «другого полюса» (відштовхування).

«Всесвітнє відштовхування» в космології, пояснює:

• Відсутність колапсу великих космічних систем.
• Можливість «розштовхування» матерії без залучення додаткових концепцій на кшталт «темної енергії».
• Спільну дію притягання та відштовхування, що підтримує динамічну рівновагу у Всесвіті.

Все інше у Всесвіті діє згідно з цими принципами, пов’язана з ними і є ефектом на ЗГП.

За цим принципом рівноваги й працює гравітаційний двигун. Він може створювати довкола себе поле, яке взаємодіє з цими двома силами, додаючи чи віднімаючи ту, чи іншу силу, корабель може пересуватись. Чим потужніший вплив, тим швидше може пересуватись, адже гравітаційні хвилі поширюються і діють миттєво, тобто швидкість світла для них, як равлик проти польоту комети. 

Щоб тобі було зрозуміліше, наведу приклад:

Уяви, ти намагаєшся підняти масивний камінь. Замість того щоб прикладати фізичну силу, ти активуєш поле, яке зменшує гравітаційний вплив планети на цей об’єкт. Дієш на силу відштовхування або на гравітацію, камінь підніметься над поверхнею або притиснеться. Ти будеш змінювати його масу відносно планети, адже маса каменю і є співвідношенням цих сил. Впливаєш на одну силу і він стає легким, як пушинка і ти зможеш пересунути його рукою, впливаєш на іншу і він буде мати таку масу, що ти не посунеш його навіть тисячею роботів. Саме цим принципом і керується гравітаційний двигун.

Якщо зовсім просто, то уяви нескінченний Всесвіт і незліченну кількість зірок, планет, астероїдів, комет. Все це згустки матерії. Вони самостійно створюють відштовхувальне поле. Оскільки поле з відстанню не пропадає і не зникає, а тільки зменшує свій вплив, то сума всіх полів відштовхування від усіх зірок утворює Загальне Гравітаційне Поле. Це гравітаційне поле має сталу величину — константу, і вона завжди переважає силу відштовхування будь-якої зірки чи планети поодинці… До речі, саме завдяки цій дії гравітаційного поля планети й мають сферичну форму.