Р.3. Епізод 4: Екскурсія кораблем

— Тобі варто оглянути корабель, — промовив Тетрафан після короткої паузи, наче даючи мені час прийти до тями і звикнути до думки, що я більше не в’язень, а капітан… принаймні цього корабля. — Ти повинен знати, з чим маєш справу: де і що розташовано, що і як працює. Особливо зараз, коли він пошкоджений.

— Згоден, — відповів я, підводячись з крісла. Тіло ще трохи нило, нагадуючи про нещодавню втечу та поранення, але загалом я почувався набагато краще, ніж кілька хвилин тому. Діяла «заряджена» вода і хвильові ванни, та ще й сама думка про те, що я нарешті вільний. — З чого почнемо?

— Пропоную почати з вантажного відсіку, — сказав Тетрафан. — Він найбільший, і там зараз… невеликий безлад. Потрібно оцінити ступінь пошкоджень і подивитися, що роблять ті помічники. А потім пройдемо до збройового відсіку.

Я кивнув і рушив до дверей, через які нещодавно потрапив на капітанський місток. Як тільки наблизився, двері автоматично відчинилися, плавно роз’їхавшись у сторони. Переді мною опинилася платформа ліфта, що вела вниз, у вантажний відсік.

Щойно я ступив на платформу, вона плавно й безшумно рушила вниз.

— І ще, — додав Тетрафан, коли платформа опускалася. — Тобі варто одягнути бойовий костюм. Він захистить тебе від більшості зовнішніх загроз.

— Бойовий костюм? — здивувався я. — А де його взяти?

— У збройовому відсіку, — відповів Тетрафан. — Але спочатку вантажний. Оцінимо ситуацію. Потім одягнеш.

Корабель мав форму шестикутної призми. За розрахунками інженерів, у космічному просторі форма корабля не має значення, вона не впливає на можливості пересування чи аеродинамічні показники, важливим компонентом є саме силова установка.

Корабель лягав нижньою частиною на поверхню, йому не потрібні були жодні підпірки чи лапи.

Тетрафан був унікальний. Світлими був створений тільки один такий космічний лінкор, що вміщував 900 кораблів типу Тетрафан, там була нова силова установка на принципі Загального Гравітаційного Поля (ЗГП). Різновидів таких малих кораблів було два: бойовий десантний модуль та бойовий автономний модуль. Зовні виглядали аналогічно. Тетрафан був бойовим десантним модулем.

Кораблі типу «Тетрафан» являли собою модульні, високотехнологічні апарати і об’єднувала їх форма та уніфікованість. Форма шестикутної призми потрібна була для пакування найбільшої кількості модулів на борти бойового лінкора. Лінкор нагадував гігантський шестикутний вулик, з комірками на гранях, що сяяли енергією, наче бджолині соти майбутнього. Варто зазначити, що обидва типи модулів — десантні та автономні — проєктувалися Світлими для різних завдань так, щоб максимально ефективно використовувати принцип «рій». Це означало, що кожен модуль був автономним, але водночас міг функціонувати в єдиному бойовому строю, керованому централізованим ШІ лінкора.

У десантному модулі було два потужні види озброєння: лазер та Р.Х.З.М. гармата. Як діє лазер, пояснювати не буду, це відомий вид зброї, а от після пострілу та влучання Р.Х.З.М. гармати об’єкт розсипався на найелементарніші частинки, тому що розривались усі хвильові зв’язки. Лазер переважно використовували як допоміжну зброю, а от Р.Х.З.М. гармата була справжнім тараном…

У бойового автономного модуля не було панорамного вікна на носі, оскільки там був відсутній капітанський місток. Він мав потужніший лазер і Р.Х.З.М. гармату. Всередині розміщувався маленький вантажний відсік із двома роботами-ремонтниками та сервісні коридори, весь інший простір займало обладнання та пристрої із більшою потужністю, ніж у Тетрафана. Керувався ШІ. Використовувався як ударний дрон та для підтримки десантних операцій. Зовні бойовий автономний модуль виглядав, мов відрізаний будівельником шматок шестигранної темної арматури.

Платформа зупинилася, і я увійшов у… хаос. 

Те, що я побачив, змусило завмерти на місці і було важко повірити своїм очам. Вантажний відсік великий, як для такого компактного корабля, — шестигранне приміщення. Його розміри, звісно, були обмежені загальними габаритами Тетрафана — близько шести метрів завширшки та заввишки, і дванадцяти завдовжки — але простір організований дуже ефективно… був організований. Зараз про ефективність та порядок не йшлося. У відсіку був безлад.

У центрі відсіку, там, де мала бути підлога, зяяла величезна, неправильної форми діра — результат влучання мехаріанської зброї, красномовне свідчення тієї короткої, але жорстокої битви, яка вирішила мою долю і долю цього корабля. Краї діри були оплавлені, обвуглені, понівечені. З них стирчали, як зламані кістки: обірвані кабелі, покручені металеві конструкції, уламки обшивки, залишки незрозумілих пристроїв. З пролому, наче з жерла вулкана, валив густий їдкий дим. Він змішувався з блакитним, майже прозорим маревом, яке я раніше сприймав за туман. Тепер я збагнув жахливу правду: це була сама система життєзабезпечення. Пошкоджена і розірвана, вона виривалася назовні, наче блакитна кров із глибокої рани. Але, на щастя, краї діри мерехтіли, випромінюючи слабке, але стійке блакитне сяйво — силове поле, встановлене Тетрафаном, утримувало стабільність корабля.

Незважаючи на серйозні зовнішні пошкодження, завдані під час втечі від Мехаріанів, корабель не втратив герметичність. Це стало можливим завдяки аварійному силовому полю, автоматично активованому Тетрафаном одразу після отримання пошкодження. Силове поле непохитно утримувало атмосферу всередині корабля, не дозволяючи їй вирватися в безповітряний простір космосу. Саме це й мав на увазі Тетрафан, говорячи, що пошкодження були «некритичними», оскільки основні системи життєзабезпечення корабля залишались у робочому стані.