Мачуха для рідної доньки

44. Жорстокі умови

У затишному напівпорожньому кафе наприкінці вулиці  за одним із столиків біля вікна панувала тиша. Офіціантка поставила на стіл дві чашки  кави, запитала, чи потрібно щось іще, й пішла приймати інші замовлення.

Софія зробила маленький ковток і з  дзенькотом поставила чашку назад на блюдце й  поглянула на дівчину, яка сиділа навпроти й усім своїм виглядом показувала, наскільки їй неприємна і ця зустріч, і жінка, яка її затіяла.

— Що ви хочете мені сказати? — не надто дружелюбно почала Соломія, першою порушуючи мовчанку. — Вас батько прислав? Усе, що я хотіла, я сказала вчора.

— Я знаю, — Софія поклала руки на коліна і облизнула пересохлі від хвилювання губи. — І я не збираюся переконувати тебе змінити твоє рішення. Ти доросла, Соломіє, і маєш повне право влаштовувати своє життя так, як хочеш ти сама.

Брови Соломії здивовано поповзли вгору. Нічого собі! Виходить, вона була про мачуху набагато гіршої думки, а воно он як — та її ще й підтримує. Цікаво, з чого б раптом такі поступки?

— Але… — протягнула Соломія. — Пані Ягужинська, будьмо відверті, ви б не прийшли сюди тільки заради цього. — Дівчина зробила ковток, а потім знову прискіпливо подивилася на Софію.

Жінка кивнула:

— Ти маєш рацію. Я розумію, що ти зла на батька, і він учора був  неправий. Але я прошу тебе: перед тим як поїдеш, спробуй із ним порозумітися. Йому зараз теж нелегко.

— Я сумніваюся, що тато довго за мною сумуватиме. У нього тепер нове життя з вами, а мені в цьому житті більше немає місця.

— Що ти таке кажеш! — злякалася Софія і спробувала взяти дівчину за руку, яка лежала на столі, але  Соля вчасно відсмикнула її. — Ти завжди будеш для батька найдорожчою у світі. Послухай… Колись, коли я була вісімнадцятирічною дівчиною, мій  батько змусив мене зробити страшний вчинок. Через нього я відмовилась від коханого..  Відтоді він став мені чужою людиною, але є такі миті, коли мені його дуже не вистачає. Соломіє, доля позбавила тебе матері, але подарувала чудового батька. Будь ласка, не псуй із ним стосунків. Зруйнувати все дуже просто, але повернути іноді неможливо.

Соля криво посміхнулась. І навіщо їй ця сповідь, яка взагалі не цікава? Чи Софія Павлівна таким чином вирішила до її совісті достукатися? То хай спочатку зі своєю совістю розбереться, а тоді іншим нотації читає.

— Навіщо ви мені все це розповідаєте? Хочете, щоб я вас пожаліла? — холодно поцікавилась Соломія. — Якщо ви свого часу виявилися слабкою, не змогли протистояти власному батьку й дозволили зламати своє життя, то це тільки ваша вина. Але я не ви. Я вмію за себе боротися.

Софія кивнула, бо  Соля мала рацію. Ця дівчина дійсно вміла відстоювати свої кордони — на відміну від неї самої. Якби вона у свої вісімнадцять була трішки впертішою, то її життя склалося б інакше.

— Ти сильніша за мене, — тихо погодилася Софія. — І я цьому рада. Але прошу тебе, просто подумай над моїми словами.

Софія дістала з гаманця гроші, поклала на стіл, розраховуючись за каву, й піднялася зі стільця. Вона вже попрямувала до виходу, коли раптом почула за спиною  голос дівчини:

— А знаєте, я можу й не псувати стосунків із батьком. І навіть нікуди не поїду, повернусь додому і на роботу. Але все це залежить виключно від вас, Софіє Павлівно.

Софія повернулася і, сівши на стілець, впритул подивилася на доньку. Соля відкинулася на спинку й усміхнулася кутиками вуст, схрестивши руки на грудях. «Хто б сумнівався, що ця Ягужинська зацікавиться, — подумала дівчина. — Але значно цікавіше, чи піде вона далі. Аж надто турбується про благо інших..Друга  на її місці раділа б, що падчірка зникає з поля зору, а ця, здається, готова на все, щоб я залишилася. Що ж, перевіримо».

— Я залишуся, але за однієї умови, — повільно промовила Соля, не зводячи погляду з обличчя Софії.

Жінка помітно зблідла від її наступних слів. — Якщо ви раз і назавжди зникнете з життя мого батька.

Софія проковтнула клубок, який підступив до горла, і похитала головою. Вона навіть не думала, що така мила дівчинка може бути настільки жорстокою. І це її донечка, яку вона мріяла повернути й обійнятм.

— Ти думаєш, що якщо я покину твого батька, то він стане від цього щасливим?

— А ви думаєте, мені приємно спостерігати, як ви робите з нього хлопчика на побігеньках і зраджуєте йому наліво й направо? — хмикнула дівчина.

Софія промовчала, збираючись з думками.

— Ми з твоїм батьком прожили одне без одного майже пів життя, —  промовила Софія. — Ти ще надто молода й не знаєш, як це — жити без того, хто став твоїм повітрям, а твій  батько і є моє повітря.  Я розумію твою образу, твою ненависть до мене, але змусити мене покинути твого батька може тільки смерть! — відрізала Софія і знову піднялася на ноги.

— Які шекспірівські пристрасті, — процідила Соля. — Що ж, ви свій вибір зробили. Сподіваєтеся, що  ви збудуєте власне щастя на моєму нещасті? Бо в усьому, що сталося, винні тільки ви.

Софія заплющила очі, аби не зірватися від цих болючих слів, і не обертаючись вийшла з кафе. Вона має бути сильною. У неї є Андрій, а все інше вони подолають разом. Тільки разом.

****

Михайло повертався до свого кабінету,  тримаючи в руках папери, коли побачив Андрія, який мчав йому назустріч,  і здається, не помічав нікого навколо. І так воно й було: коли Андрій зачепив Михайла ліктем і стос паперів посипався тому з рук, він навіть ніяк не зреагував.

— Ти що, як на пожежу несешся? Помер хтось? — буркнув Михайло, опускаючись навпочіпки й збираючи аркуші. — Восьма ранку. Ти не з тієї ноги встав?

— От мало мені проблем у житті, — обурювався Андрій, допомагаючи Михайлові. — Ще якийсь недоумок вчитиме мене, як жити і що робити!

— Це ти про Горянського? — здогадався Михайло. — Бачив його з вікна. Що він хотів?

— По морді отримати, — стиха промовив Андрій. — Жити мене вчив, захисник усіх ображених. Мало мені того, що Соля нерви псує Уявляєш, вчора прийшла і заявила, що звільнилася й хоче поїхати закордон назавжди! Так мало цього, то ще й із Софією посварився, бо я, бачте, неправий і мав підтримати затію Солі зламати собі життя.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше